Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 643/14763/13-ц
провадження № 61-39803св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Наталя Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів:
Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є її двоюрідним братом та після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру
АДРЕСА_1 .
Вказувала, що у визначений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій на тій підставі, що відсутній оригінал правовстановлюючих документів на квартиру.
Позивач просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року, ухваленим у складі судді Горбунової Я. М., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач прийняла спадщину після смерті свого двоюрідного брата відповідно до вимог статей 1270, 1265 ЦК України. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 судом не встановлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не вбачав порушень прав ОСОБА_2 рішенням Московського районного суду
м. Харкова від 27 березня 2014 року, оскільки на момент його ухвалення заявник не був власником квартири
АДРЕСА_1 , його права та законні інтереси рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року не зачіпаються. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права ОСОБА_2 як сингулярного правонаступника ОСОБА_4 оскаржуваним рішенням також не зачіпаються, оскільки ОСОБА_4 спадщину у встановленому законом порядку не прийняв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 травня
2018 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено процесуальні порушення, які є обов`язковими підставами для скасування ухвали. Зокрема, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення за участі судді, якому ОСОБА_1 заявила відвід, та який залишився нерозглянутим; справу розглянуто за відсутності доказів його належного сповіщення про час та місце судового засідання та за відсутності його представника, яким подано заяву про перенесення судового розгляду, інших учасників. Крім того, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, тобто ОСОБА_4 .
Заявник стверджує, що суд підійшов формально до розгляду справи, не дослідив зібраних доказів. Указує, що остаточне судове рішення за позовом ОСОБА_1 ухвалено 01 грудня 2014 року, коли він був власником спірної квартири.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у складі судді
Черняк Ю. В. поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із Московського районного суду Харківської області.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У вересні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Він був власником квартири
АДРЕСА_1 .
Встановлено, що предметом спірних правовідносин є квартира АДРЕСА_1, власником якої наразі
є ОСОБА_1 .
На час ухвалення 27 березня 2014 року Московським районним судом
м. Харкова рішення у справі № 643/14763/13-ц, ОСОБА_2 не був власником спірної квартири і не є ним на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
ОСОБА_2 не є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 .
Із матеріалів цивільної справи № 643/2242/14-ц, досліджених судом апеляційної інстанції, встановлено, що у лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року у справі № 643/2242/14-ц за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
18 квітня 2014 року між представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу спірної квартири.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2014 року за заявою ОСОБА_1 скасовано заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року. У подальшому позов ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишений без розгляду.
Таким чином, ОСОБА_4 спадщину у встановленому законом порядку не прийняв.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа -приватний нотаріус Сергієнко Н. В., про визнання права власності, поданий
20 червня 2014 року, ухвалою Московського районного суду м. Харкова
від 27 січня 2015 року залишено без розгляду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 29 вересня
2016 року, витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право володіння та користування спадковим майном у неї виникло з часу відкриття спадщини. Спірна квартира вибула з її володіння поза її волею на підставі заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2014 року, яке скасовано ухвалою суду від 26 травня 2014 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.