Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1349/18
провадження № 61-46163св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Коновалової В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 20 листопада 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, яка складається із: 7 997,69 грн заборгованості за кредитом, 109 002,31 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
З урахуванням зазначеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2009 року б/н у розмірі 117 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2018 року у складі судді Фастовця В. М. у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, установивши, що надані позивачем до матеріалів позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, що свідчить про необізнаність останньої з цим документом, а у підписаній відповідачем заяві від 20 листопада 2009 року є єдина умова притаманна кредитному договору, - бажання отримати платіжну кредитну карту "Універсальна", будь-які інші умови, у тому числі така істотна умова кредитного договору як розмір кредиту, у вказаній заяві не зазначені, дійшов висновку про те, що позивач не довів факт укладення кредитного договору між сторонами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 20 листопада 2009 року у розмірі 23 104,01 грн, яка складається із: 7 997,69 грн заборгованості за кредитом, 15 106,32 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 89 868,18 грн відмовлено за необґрунтованістю.
У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 20 листопада 2009 року по 22 лютого 2015 року у розмірі 4 027,81 грн відмовлено за спливом строку позовної давності.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі заяви-анкети від 20 листопада 2009 року, яка підписана відповідачем, банк надав відповідачу кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення - 30 квітня 2016 року та в листопаді 2009 року видав відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1, яка в подальшому була перевипущена. Позичальник з листопада 2009 року по червень 2014 року користувалась кредитними коштами, частково сплачувала заборгованість за кредитом та відсотки за його користування, тобто погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, однак належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за період з 20 листопада 2009 року до 30 квітня 2016 року, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 20 листопада 2009 року по 22 лютого 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, щопозивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 20 листопада 2009 року по 22 лютого 2015 року, враховуючи те, що останній платіж відповідач здійснила 13 червня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся у лютому 2018 року.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування - 30 квітня 2016 року, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01 травня 2016 року по 31 грудня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги банку, не врахував, що між сторонами кредитний договір не укладався, умови кредитування непогоджені, адже сторони не визначили істотну умову кредитного договору - розмір кредиту.
Крім того, апеляційний суд прийняв від позивача нові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, не з`ясувавши неможливість їх подання до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Коломієць Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 листопада 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк",правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви.
У вказаній заяві зазначені дані ОСОБА_1 : місце проживання, телефон, інформація про сімейний стан, розмір доходів, вид платіжної картки - кредитка "Універсальна", за якою відповідач зажадав отримати кредитний ліміт - 600,00 грн, однак у розділі "Банківська послуга" у графі кредитний ліміт вказана цифра - "0".
У наданій банком довідці про умови кредитування від 20 листопада 2009 року, яка підписана ОСОБА_1, зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5 %), розмір щомісячних платежів (7 %) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні.
Умови та Правила надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" не підписані позичальником.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, станом на 31 грудня 2017 року за вказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, яка складається із: 7 997,69 грн - тіло кредиту, 109 002,31 грн - відсотки за користування кредитом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.