Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 752/18981/16-ц
провадження № 61-10564св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просила витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на вищевказану квартиру.
В обґрунтування позову зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1998 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10 січня 2008 року вона уклала з Акціонерним комерційним банком "Золоті ворота" (далі - АКБ "Золоті ворота") договір про надання споживчого кредиту в розмірі 1 060 000 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 січня 2010 року.
У забезпечення виконання зобовʼязань за кредитним договором вона уклала з банком договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
04 березня 2009 року Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві) відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04 вересня 2008 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
21 липня 2010 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, відповідно до якого арештована та вилучена з її користування спірна квартира була їй повернута.
11 серпня 2016 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК "Інвест-Кредо") повідомив, що товариство є власником вищевказаної квартири. В подальшому відбулось примусове виселення її з квартири без судового рішення.
29 вересня 2016 року на підставі її скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок про незаконність визнання права власності на іпотечне майно та скасування реєстрації права власності на вищевказану квартиру за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", на підставі якого 07 жовтня 2016 року заступником Міністра юстиції з питань державної реєстрації видано наказ за № 2906/05 про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т. А. та запису про реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо".
Незважаючи на це, 06 жовтня 2016 року ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" здійснило відчуження спірної квартири ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу, хоча не мало право укладати зазначений договір, тому квартира знаходиться у незаконному володінні ОСОБА_2 .
Посилаючись на вищевказане та на положення статей 387, 388 ЦК України, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про зміну предмет позову ОСОБА_1 зазначила, що відповідачами у справі є: кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" Мироненко А. П., керівник ТОВ "ФК "Інвест- Кредо" ОСОБА_3, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Золоті Ворота" Єрмак В. О., директор філії АКБ "Золоті Ворота" Конишева О. І.
Зазначені особи не є володільцями спірного майна, відтак не є належними відповідачами у справі.
Позивач належним чином не обґрунтувала, у чому полягає порушення її прав відповідачами. На час розгляду справи власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_2 як фізична особа, а не як бенефіціарний власник ТОВ "ФК "Інвест-Кредо".
Відсутні правові підстави для витребування майна з чужого володіння, оскільки правочин, за яким була відчужена спірна квартира, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року скасовано, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не є зареєстрованим власником спірної квартири, оскільки з 28 липня 2016 року право власності на квартиру було набуто і зареєстровано за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" у порядку, визначеному іпотечним договором.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 07 жовтня 2016 року № 2906/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо". Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження скасування реєстрації права власності на вищевказану квартиру за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", тому колегія суддів відхилила доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 придбала спірну квартиру у особи, яка не була власником на момент її відчуження.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для застосування правового механізму захисту, передбаченого статями 387, 388 ЦК України, шляхом витребування із володіння відповідача на користь позивача спірної квартири.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що подавши заяву про зміну предмету позову, позивач зазначила відповідачами кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" Мироненко А. П., керівника ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" Волинського Е. Б., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Золоті Ворота" Єрмака В. О., директора філії АКБ "Золоті Ворота" Конишевої О. І., які не є володільцями спірного майна, а тому є неналежними відповідачами у справі.
Проте суд першої інстанції прийняв заяву позивача про зміну підстав позову, відповідно до якої відповідачами є фізичні особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, тому висновки суду про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його пред`явленням до неналежних відповідачів у справі є помилковими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що державному реєстратору окрім договору іпотеки для реєстрації зв ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" необхідно було надати копію вимоги, яка мала бути надіслана ОСОБА_1, разом з доказами вручення такої вимоги.
ОСОБА_1 не отримувала від кредитора жодних вимог про усунення порушення основного зобов`язання, тому державний реєстратор зобов`язаний був відмовити ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" у здійсненні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до пункту 3.2 іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ "Золоті Ворота", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до статей 36-38 Закону України "Про іпотеку".
Станом на час укладення між позивачем та АКБ "Золоті Ворота" іпотечного договору від 10 січня 2008 року, частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку" діяла в наступній редакції: "іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки".
З урахуванням наведеного та виходячи з умов договору іпотеки, сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовʼязання виключено на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації права власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак, такий договір ОСОБА_1 та АКБ "Золоті Ворота" не укладали, відтак позивач згоду на відчуження спірної квартири не надавала.
За таких обставин, ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" незаконно звернуло стягнення на спірне нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" та незаконно в подальшому відчужило спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_2 .
Ні кредитор, ні суб`єкти оціночної діяльності до іпотекодавця з проханням про ознайомлення з об`єктом оцінки (спірною квартирою) не зверталися, необхідний звіт про оцінку предмета іпотеки державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій кредитором надано не було, тому ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" незаконно звернуло стягнення на спірне нерухоме майно в позасудовому порядку.
Суди не дослідили той факт, що наказ Міністерства юстиції України № 2906/5 від 07 жовтня 2016 року скасований постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року суто з формальних підстав, при цьому законність або незаконність проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" не була предметом оскарження в цій справі.
Спірна квартира вибула з володіння власника поза її волею, оскільки була відчужена особами, які не мали права її відчужувати, у період наявності висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 29 вересня 2016 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
09 липня 2019 року справа № 752/18981/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року скасоване постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, воно перегляду в касаційному порядку не підлягає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1998 року, зареєстрованого на Київській універсальній біржі, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
10 січня 2008 року ОСОБА_1 та АКБ "Золоті Ворота" уклали кредитний договір № 02/08/-F, за умовами якого ОСОБА_1 отримала 1 060 000 грн зі строком повернення не пізніше 08 січня 2010 року та сплатою 21% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором № 02/08/-F банк і ОСОБА_1 10 січня 2008 року уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І. О. за реєстровим № 216, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пунктів 2. 1, 3. 2 вищезазначеного договору іпотеки, у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його продаж для погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до статей 36-38 Закону України "Про іпотеку", або іншими способами, які не суперечать законодавству України.