Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 757/7585/18-ц
провадження № 61-3615св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин припиненими, посилаючись на те, що 22 грудня 2006 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") було укладено договір поруки № 81345, за умовами якого він поручився за належне виконання ОСОБА_2 всіх її зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк", що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11112111000, укладеного 01 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", а саме - погашення заборгованості за вказаним договором в розмірі 300 000 доларів США. У грудні 2011 року АКІБ "УкрСиббанк" відступило право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 01 лютого 2007 року № 11112111000 на користь ПАТ "Дельта Банк". 25 січня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" надіслало йому лист за вих. № 9123064Р2 про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним. Пред`явивши таку вимогу, ПАТ "Дельта Банк" змінило строк виконання основного зобов`язання і вправі було пред`явити позов до нього як поручителя за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 протягом шести місяців, тобто до 25 липня 2013 року. Оскільки ПАТ "Дельта Банк" не пред`явило до нього позову протягом вказаного строку, то його зобов`язання за договором поруки були припинені. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати припиненими правовідносини за договором поруки від 22 грудня 2006 року № 81345.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано правовідносини за договором поруки від 22 грудня 2006 року № 81345, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, припиненими з 26 липня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення поруки, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням. Враховуючи, що в договорі поруки від 22 грудня 2006 року № 81345 не встановлено чіткого строку дії поруки, при цьому строк основного зобов`язання було змінено у зв`язку з направленням 25 січня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" вимоги ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, то банк повинен був пред`явити позов до ОСОБА_1 як до поручителя за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 протягом шести місяців, починаючи з 25 січня 2013 року. З огляду на те, що в позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати припиненими правовідносини за договором поруки без конкретизації дати їх фактичного припинення, позов необхідно задовольнити частково, визначивши дату припинення цих правовідносини - з 26 липня 2013 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
18 лютого 2019 року ПАТ "Дельта Банк" подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що строк поруки за договором поруки від 22 грудня 2006 року № 81345 не закінчився, оскільки Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" (далі - Закон України № 2478-VIII), який набув чинності 04 лютого 2019 року, було внесено зміни до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема у статті 559 цього Кодексу: частину першу було викладено в такій редакції: "1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання"; частину четверту було викладено в такій редакції: "4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону передбачено, що: "Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону". Враховуючи наведене, ПАТ "Дельта Банк" як кредитор мало право звернутися з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання, що і було зроблено у жовтні 2013 року.
13 березня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", в якому, посилаючись на безпідставність викладених в ній доводів та законність оскаржуваних судових рішень, просив залишити скаргу без задоволення. ОСОБА_1 вказав, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили справу відповідно до законів, чинних на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень. При цьому Закон України № 2478-VIII, який набув чинності лише 04 лютого 2019 року, не має зворотної дії в часі, тому що положення цього закону не звужують та не скасовують його відповідальності.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
29 березня 2019 року справа № 757/7585/18-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Судами встановлено, що 22 грудня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 81345, за умовами якого ОСОБА_1 поручився за належне виконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк", що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11112111000, укладеного 01 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк", а саме - погашення заборгованості за вказаним договором в розмірі 300 000 доларів США.
Згідно з пунктом 2.2 договору поруки від 22 грудня 2006 року № 81345 у випадку невиконання боржником ( ОСОБА_2 ) своїх зобов`язань за кредитним договором банк має право пред`явити вимоги з погашення кредиту до поручителя ( ОСОБА_1 ), які є обов`язковими для виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення такої вимоги рекомендованим листом. За пунктом 3.1 вказаного договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника.
Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.