Постанова
Іменем України
30 вересня2020 року
м. Київ
справа № 607/10847/16-ц
провадження № 61-16730св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року в складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2019 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Ткач О. І., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 150 від 09 серпня 2007 року в сумі 24 000, 07 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 18 768, 96 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 5 231,11 доларів США, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками в сумі 91 594, 97 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09 серпня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 150, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 29 500, 00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 13% річних з терміном повернення до 09 серпня 2012 року.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту щомісячно рівними частинами по 491, 67 доларів США та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, однак свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.
У червні 2016 року банк надіслав на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, проте така залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з пропуску позивачем позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам у справі, безпідставно не врахували визнання відповідачем боргу, а також переривання позовної давності, яке відбулося, зокрема, в зв`язку зі сплатою відповідачем платежів у період з 28 лютого 2012 року по 31 січня 2014 року, внаслідок чого дійшли неправильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.
Окрім цього зазначає, що в кредитному договорі відсутнє зобов`язання позичальника сплачувати кредитну заборгованість особисто чи застереження кредитору щодо прийняття виконання грошового зобов`язання запропонованого за нього третіми особами, а тому сплата заборгованості ОСОБА_2, як директором Приватного підприємства "Ролікс-Транс" (далі - ПП "Ролікс-Транс"), яке виступає заставодавцем у даних правовідносинах, також є визнанням боржником свого боргу та підставою для переривання позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
01 жовтня 2019 року справа № 607/10847/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 09 серпня 2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є АТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 150, згідно з яким позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 29 500, 00 доларів США під 13% процентів річних з остаточним терміном повернення кредиту до 09 серпня 2012 року.
Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору погашення кредиту позивач зобов`язалась здійснювати рівними частинами в сумі 491, 67 доларів США не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань та погасити кредит не пізніше 09 серпня 2012 року.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 09 серпня 2007 року між позивачем та ПМП "Ролікс", правонаступником якого є ПП "Ролікс-Транс", укладено договір застави, відповідно до якого заставодавець з метою належного виконання зобов`язання ОСОБА_1, що випливає з кредитного договору, передав в заставу транспортний засіб - сідловий тягач марки MAN F 2000, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань 05 січня 2011 року позивач надіслав на її адресу письмове повідомлення - вимогу про відкликання кредиту, в якому зобов`язав відповідача погасити заборгованість за кредитним договором до 21 січня 2011 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення -невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Установлено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит у розмірі 29 500, 00 доларів США.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 22 вересня 2016 року становить 24 000, 07 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 18 768, 96 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками в сумі 5 231, 11 доларів США, а також пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та відсотків у розмірі 91 594, 97 гривень.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявила про застосування позовної давності, посилаючись на те, що строк кредитування закінчився 09 серпня 2012 року, а з даним позовом до суду позивач звернувся 27 вересня 2019 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.