Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 333/6253/18
провадження № 61-6343св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович, Приватне підприємство "Експертне Агенство", ОСОБА_2, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В., Приватного підприємства "Експертне Агенство", ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання недійсними результатів електронних торгів, договору про відступлення права вимоги та скасування рішення державного реєстратора, посилаючись на те, що 30 травня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ВАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 45 000 доларів США під 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 28 травня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 30 травня 2008 року між ним та ВАТ "Ерсте Банк"було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783, яким в банку запроваджено тимчасову адміністрацію. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" та призначено уповноважену особу Фонду. 24 липня 2017 року дирекцією Фонду було прийнято рішення № 3150, яким затверджено умови реалізації активів неплатоспроможного банку. 28 листопада 2017 року були проведені відкриті електронні торги (аукціон), зокрема з продажу права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 19 грудня 2017 року ПАТ "Фідобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Коваленко О. В., та ОСОБА_2 уклали договір № 2104 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги. На підставі вказаного договору 18 квітня 2018 року приватний нотаріус Морозова В. М. прийняла рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на передану в іпотеку квартиру. Вважає, що електронні торги були проведені з порушенням вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388, оскільки початкова ціна спірного активу була визначена неправильно, жоден з учасників не робив кроків аукціону (цінової пропозиції) в розрізі лотів. На офіційному сайті Фонду публічні паспорти активів та паспорти відкритих торгів були оприлюднені майже через чотири місяці після затвердження умов реалізації майна замість п`яти робочих днів. Крім того, розмір кредитної заборгованості є завищеним, оскільки після запровадження ліквідаційної процедури ПАТ "Фідобанк" не мало права нараховувати проценти за кредитним договором. Також банк та ОСОБА_2 порушили порядок та строки його інформування про відступлення права вимоги. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсними вказані електронніторги; визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19 грудня 2017 року № 2104, укладений між ПАТ "Фідобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Коваленко О. В., та ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), подана з дотриманням встановлених правил, в тому числі територіальної юрисдикції (підсудності).
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, у грудні 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалити рішення про направлення справи за встановленою підсудністю.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що одночасно з вимогами про визнання недійсними електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна за переможцем торгів, вирішується, зокрема і доля спірної квартири, право власності на яку знову може перейти до позивача. Таким чином, відкриваючи провадження в цій справі за місцезнаходженням нерухомого майна, місцевий суд правильно визначився з територіальною підсудністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що місцевий суд порушив правила територіальної підсудності, оскільки позови немайнового характеру, які подані до кількох відповідачів, мають пред`являтися за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, а не за місцезнаходженням майна. Крім того, позовна заява підлягала поверненню ОСОБА_1 за пунктом 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки він подав до Комунарського районного суду міста Запоріжжя інший позов до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. з тим самим предметом та з однакових підстав. Вона не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
21 травня 2019 року справа № 333/6253/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).