Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 199/1100/19
провадження № 61-20924св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, - адвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - ТДВ "Глобус") про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 годині 15 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи на законних підставах технічно справним автомобілем "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Т-0415 "Долинське - Верхньодніпровськ", на відстані 6-ти кілометрів від села Долинське Дніпропетровської області, виявивши зустрічний невстановлений легковий автомобіль під керуванням невстановленого водія, який змінив напрямок свого руху ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху, тобто на смугу руху автомобіля "OPEL KADETT", з метою уникнення зіткнення із зазначеним автомобілем, застосував екстрене гальмування, внаслідок чого автомобіль "OPEL KADETT" продовжив свій рух прямо та, виїхавши за межі проїзної частини дороги праворуч, здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Від отриманих травм пасажир автомобіля "OPEL KADETT" ОСОБА_5 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). 26 червня 2017 року за вказаним фактом було розпочате досудове розслідування. Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Соломка Д. М. від 30 листопада 2017 року кримінальне провадження № 12017040000000849 було закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля "OPEL KADETT" ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) Кримінального кодексу України (далі - КК України). На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ТДВ "Глобус". У травні 2018 року вони звернулися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак отримали відмову, мотивовану тим, що винним у скоєні ДТП є водій невстановленого транспортного засобу, а не страхувальник. Враховуючи викладене, позивачі просили стягнути з ТДВ "Глобус" на користь ОСОБА_1 : 19 200 грн - на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті сина, 27 000 грн - на відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника загиблому сину; на користь ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2 : 268 800 грн - на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею вісімнадцяти років, 19 200 грн - на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька; на користь ОСОБА_2 - 1 634 грн на відшкодування витрат на поховання загиблого ОСОБА_5 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки винна ОСОБА_4 як водія застрахованого автомобіля у скоєнні ДТП відсутня, шкоду заподіяно невстановленим транспортним засобом, то саме на Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) покладено обов`язок з її відшкодування. Отже, ТДВ "Глобус" є неналежним відповідачем в цій справі. Позивачі скористалися своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, клопотань щодо заміни відповідача або залучення до участі у справі інших осіб не заявляли.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Однією з підстав для виплати страхового відшкодування потерпілим або особам, які відповідно до чинного законодавства України мають право на таке відшкодування, є наявність в діях застрахованої особи вини. Оскільки шкоду завдано невстановленим транспортним засобом, то згідно з підпунктом "б" пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) обов`язок з її відшкодування несе МТСБУ. Позивачі не позбавлені права повторно звернутися до суду з позовом до належного відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, - адвокат Лабик Р. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судами залишено поза увагою те, що за змістом частини другої статті 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини. При цьому особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Таким чином, позивачі мають право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців джерел підвищеної небезпеки разом, так і від будь-кого з них окремо.
У грудні 2019 року ТДВ "Глобус" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
12 грудня 2019 року справа № 199/1100/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 годині 15 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи на законних підставах технічно справним автомобілем "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі Т-0415 "Долинське - Верхньодніпровськ", на відстані 6-ти кілометрів від села Долинське Дніпропетровської області, виявивши зустрічний невстановлений легковий автомобіль під керуванням невстановленого водія, який змінив напрямок свого руху ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху, тобто на смугу руху автомобіля "OPEL KADETT", з метою уникнення зіткнення із зазначеним автомобілем, застосував екстрене гальмування, внаслідок чого автомобіль "OPEL KADETT" продовжив свій рух прямо та, виїхавши за межі проїзної частини дороги праворуч, здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева. Від отриманих травм пасажир автомобіля "OPEL KADETT" ОСОБА_5 загинув на місці ДТП.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Соломка Д. М. від 30 листопада 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000849, було закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля "OPEL KADETT" ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого).
ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, сталася у зв`язку з порушенням невстановленим водієм невстановленого автомобіля правил дорожнього руху.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "OPEL KADETT", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ТДВ "Глобус", що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4414200.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.
Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уразі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується (стаття 1201 ЦК України).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).