Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 161/8087/18
провадження № 61-5266св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Торчинська селищна рада,
особи, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі судді Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Торчинської селищної ради про визнання права власності, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір ОСОБА_7, після яких залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем за законом після смерті батьків та прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців немає. При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав йому було відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на вищевказане нерухоме майно.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті батьків - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
20 лютого 2019 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_8 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року закрито у зв`язку з тим, що оскаржуваним судовим рішенням не порушено прав та інтересів заявника.
07 листопада 2019 року особи, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року. (т.1 а.с.202-205)
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року визнано неподаною і повернуто особам, які її подали.
10 січня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно подали апеляційну скаргу на вказане рішення місцевого суду.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
30 березня 2020 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4, поданою в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 раніше зверталася з апеляційною скаргою на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 рокута ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційне провадження в цій справі було закрито з підстав недоведеності порушення її прав, свобод, інтересів та обов`язків. Також є ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2020 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не звернув уваги на те, що апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року вона подала не в своїх власних інтересах, а в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 .
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року в цій справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
17 червня 2020 року справа № 161/8087/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті батьків - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
20 лютого 2019 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_8 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року закрито.
07 листопада 2019 року особи, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також подали апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення.
У зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року визнано неподаною і повернуто особам, які її подали.
10 січня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно подали апеляційну скаргу на вказане рішення місцевого суду.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
30 березня 2020 року ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.