Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 760/23085/17
провадження № 61-4017св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що йому на праві власності належить гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На час звернення до суду з позовом у кімнаті № НОМЕР_1 вказаного гуртожитку проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з підприємством. Гуртожитки за своїм призначенням є житлом для тимчасового проживання, яким особи забезпечуються до вирішення своїх житлових питань. Згідно з інформацією з державного реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 має у приватній власності жилий будинок, розташований по АДРЕСА_2 . Тобто відповідачі забезпечені постійним житлом та більше не потребують тимчасового житла. Однак на вимогу підприємства відповідачі не звільняють кімнату в гуртожитку та продовжують безпідставно користуватися його майном. Враховуючи наведене, ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, без надання їм іншого жилого приміщення.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не забезпечена житлом, оскільки належний їй на праві власності будинок перебуває в аварійному та занедбаному стані, що унеможливлює нормальне проживання в ньому, тому виселення її з гуртожитку призведене до порушення її житлових прав, гарантованих Конституцією України. Гуртожитки за своїм призначенням є житлом для тимчасового проживання, проте особи забезпечуються місцем в гуртожитку до вирішення своїх житлових питань. Житлові питання відповідачів не вирішені, тому право користування ними жилим приміщенням гуртожитку підпадає під гарантії, передбачені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_1 вселилася до спірної кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1 з порушенням встановленого законом порядку. Відповідачі тривалий час користуються спірним житлом та оплачують комунальні послуги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
26 лютого 2019 року ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" як власник гуртожитку не приймало рішення про надання відповідачам кімнати № НОМЕР_2 та не видавало спеціального ордера на вселення відповідачів. Надана ОСОБА_1 копія документа під назвою "Ордер НОМЕР_8" від 24 січня 2001 року, підписана директором Дочірнього підприємства "Житлоексплуатація" Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2", не може бути доказом наявності у відповідачів правових підстав для вселення в гуртожиток. На час подання позову відповідачі фактично не проживають в гуртожитку, оскільки мають на праві власності інші жилі приміщення, якими не позбавлені права користуватися, та мають зареєстроване постійне місце проживання в цих приміщеннях. Відтак вони порушують право ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" як власника спірного нерухомого майна на мирне володіння своїм майном. Крім того, суди не дали належної оцінки наявній в матеріалах справи довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо перебування у відповідачів на праві власності іншого нерухомого майна. Також суди встановили обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів, а саме: встановлено дійсність ордера НОМЕР_8 від 24 січня 2001 року на підставі ксерокопії документа під назвою "Ордер № ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який за формою та змістом не відповідає вимогам чинного на час його видання законодавства; встановлено, що жилий будинок по АДРЕСА_2 перебуває в аварійному стані на підставі довідки № 53, виданої Нововознесенкою сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області, яка не є документом, що підтверджує факт придатності жилого будинку для проживання.
05 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С. В. подав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2", в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на необґрунтованість скарги. Доводи ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" про невідповідність ордера НОМЕР_8 від 24 січня 2001 року вимогам чинного на час його видання вимогам законодавства є безпідставними, оскільки вказаний ордер є дійсним. Відповідність чи невідповідність ордера нормам чинного законодавства встановлюється в кожному конкретному випадку окремо, тому посилання підприємства на судову практику в інших справах не може братися до уваги. Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що є недопустимим у касаційній інстанції. Оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
25 березня 2019 року справа № 760/23085/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 18 вересня 1998 року серії ЖБ № 23475, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу від 16 вересня 1998 року № 558-С/ЖБ, гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1, належить на праві колективної власності Відкритому акціонерному товариству "Трест "Київміськбуд-2" (далі - ВАТ "Трест "Київміськбуд-2"), правонаступником якого є ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2".
29 жовтня 2000 року між ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" та Дочірнім підприємством "Житлоексплуатація" ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" було укладено договір безоплатного користування майном та за актом прийому-передачі на баланс Дочірнього підприємства "Житлоексплуатація" ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" було передано будинок (гуртожиток), розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 з 18 грудня 2000 року ОСОБА_1 працювала у Спеціалізованому будівельному управлінні № 38 ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" на посаді штукатура четвертого розряду.
04 січня 2001 року начальник Спеціалізованого будівельного управління № 38 ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" звернувся до директора Дочірнього підприємства "Житлоексплуатація" ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" з листом, в якому просив вселили в гуртожиток по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_5 для подальшої роботи на посаді штукатура в їх організації.
ОСОБА_1 була вселена в гуртожиток на підставі ордера НОМЕР_8, виданого 24 січня 2001 року Дочірнім підприємством "Житлоексплуатація" ВАТ "Трест "Київміськбуд-2". За вказаним ордером ОСОБА_1 вселилася до гуртожитку ліжкового типу по АДРЕСА_1 як працююча в Спеціалізованому будівельному управління № 38 ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" на посаді штукатура на постійній роботі. Зазначений ордер діяв протягом п`яти днів та не містив положень про тимчасове проживання в гуртожитку.
Наказом начальника Спеціалізованого будівельного управління № 38 ВАТ "Трест "Київміськбуд-2" від 21 червня 2006 року № 110-к ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України з 21 червня 2006 року.
Повідомленням від 05 жовтня 2017 року № 1041 ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" проінформувало ОСОБА_1 про необхідність укладення договору найму (оренди) ліжко-місць у гуртожитку з метою закріплення законних підстав для її проживання, а також попередило її про те, що в разі непідписання такого договору ПрАТ "Трест "Київміськбуд-2" як власник гуртожитку змушене буде звернутися до суду з позовом про виселення її без надання іншого житла.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 61 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за договором найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення.
Згідно з частиною першою статті 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (частина перша статті 109 ЖК Української РСР).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 статті 8 Конвенції гарантовано кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.