Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 626/608/18
провадження № 61-9586св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Прокуратура Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року у складі головуючого судді Гусара П. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Харківської області, про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 29 жовтня 2009 року Харківським міжрайонним транспортним прокурором стосовно неї порушено кримінальну справу № 2209007 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною першою статті 191, частиною першою статті 366 КК України.
28 грудня 2009 року старшим слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури Бурмакою В. А. їй пред`явлено обвинувачення за вказаними статтями, складено обвинувальний висновок і кримінальну справу передано до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2010 року кримінальну справу направлено Харківському міжрайонному транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування, після якого відносно неї знову складено обвинувальний висновок і справу направлено до суду для розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 25 березня 2011 року кримінальну справу вдруге направлено Харківському міжрайонному транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування, після проведення додаткового розслідування втретє складено обвинувальний висновок і справу направлено до суду для розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року кримінальну справу втретє направлено Харківському міжрайонному транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування, після якого вчетверте складено обвинувальний висновок відносно неї і справу направлено до суду для розгляду.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 січня 2013 року кримінальну справу вчетверте направлено Харківському міжрайонному транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Увесь цей час, починаючи з 2009 року відносно неї обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Численні клопотання захисника про закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину прокуратурою ігнорувалися, а згодом була змінена підсудність і кримінальну справу було передано до міліції.
28 травня 2014 року слідчим слідчого відділу лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці Зацаринною А. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Посилаючись на те, що вона незаконно перебувала під слідством 53 місяці, чим їй завдано значних моральних страждань внаслідок психологічного тиску, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт спричинення їй моральної шкоди унаслідок тривалого перебування під слідством та притягнення до кримінальної відповідальності без законних на те підстав. Визначаючи розмір такого відшкодування, суд виходив з того, що межі такого відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, а саме 3 723 грн (відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року установлено саме таку мінімальну заробітну плату).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Харківської області залишено без задоволення. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 грудня 2018 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2019 року Прокуратура Харківської області та Державна казначейська служба України подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Прокуратура Харківської області просить змінити ухвалені у справі судові рішення в частині визначення розміру морального відшкодування, і зменшити його до 93 386 грн, Державна казначейська служба України просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга Прокуратури Харківської області мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VII, безпідставно визначили суму морального відшкодування, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 3 723 грн, застосувавши саме її у якості розрахункової величини, а не встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1 762 грн, унаслідок чого неправильно визначили розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Касаційна скарга Державної казначейської служби мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, жодної шкоди не завдавало, а тому не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема інших державних органів. Крім того, судами необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди, без врахування положень пунктів 1, 3, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VII.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційні скарги не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу № 626/608/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Харківської області, про відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 29 жовтня 2009 року Харківським міжрайонним транспортним прокурором Чехуновим Д. М. порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, частиною першою статті 191, частиною першою статті 366 КК України.
28 грудня 2009 року старшим слідчим Харківської міжрайонної транспортної прокуратури Бурмакою В. А. ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за вказаними статтями, 31 грудня 2009 року складено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду.
Постановами Ленінського районного суду м. Харкова від 02 червня 2010 року, 25 березня 2011 року, 02 березня 2012 року, 03 січня 2013 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 чотири рази поверталася Харківському міжрайонному транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування у зв`язку з неповнотою досудового слідства. Проте органами досудового розслідування кожного разу складався новий обвинувальний акт і справа направлялася до суду.
Постановою слідчого слідчого відділу лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці Зацаринної А. М. від 28 травня 2014 року закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Під час проведення досудового та судового слідства позивачу ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.