Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 572/1251/18
провадження № 61-3612св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2018 року у складі судді Ведяніної Т. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 залишилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається із житлового будинку, господарських будівель і споруди, а також двох земельних ділянок (паїв) загальною площею 1,52 га. Вказану спадщину він не прийняв, оскільки своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, що ускладнило його пересування на значні відстані. Крім того, його дружина ОСОБА_5, 1951 року народження, має хронічні захворювання і потребує стороннього догляду. Вони виховують малолітню внучку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебуває на їх утриманні. Посилаючись на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним такої заяви.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2018 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 .
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сама по собі наявність у позивача та його дружини певних хронічних захворювань не може свідчити про те, що він не мав змоги своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. Надані позивачем на підтвердження його захворювань і здійснення ним лікування докази, з огляду на тривалість часу, який минув з моменту смерті спадкодавця, не дають підстав для висновку про наявність істотних непереборних труднощів для його своєчасного звернення до нотаріуса з відповідною заявою.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
15 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини він неодноразово приїздив до державного нотаріуса, однак не мав змоги до нього потрапити, тому що в Сарненському районі працює лише один державний нотаріус, чергу до якого необхідно займати з ночі. Він не мав змоги зайняти чергу до нотаріуса вночі у зв`язку з поганим станом здоров`я та проживанням в іншому районі. Зі змістом статей 1269, 1279 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо прийняття спадщини він був ознайомлений державним нотаріусом лише 15 березня 2018 року. Україна в особі Сарненського районного суду Рівненської області та Рівненського апеляційного суду не створила для нього умов щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відмова в позові є обтяжливим заходом та порушує його права на частку у спадщині, що є для нього надмірним тягарем. Крім того, відмовивши в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи для підписання мирової угоди з відповідачем, а також залишивши без розгляду його заяву про відвід колегії суддів, апеляційний суд порушив норми процесуального права.
У березні 2019 року ОСОБА_2 подав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на безпідставність викладених в ній доводів та законність оскаржуваних судових рішень, просив залишити скаргу без задоволення. Також вказав на наявність складеного ОСОБА_4 на його користь заповіту, який не був оскаржений позивачем. Стосовно доводів позивача про укладення з ним мирової угоди зазначив, що він не бачив проєкту мирової угоди і не погоджував його.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Сарненського районного суду Рівненської області.
25 березня 2019 року справа № 572/1251/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 28 грудня 2017 року. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов будинок по АДРЕСА_1 .
Факт наявності у ОСОБА_4 спадкового майна підтверджено наданими до місцевого суду довідками від 27 березня 2018 року №№ 1325, 1326, за якими згідно із записами погосподарської книги № 3 села Велике Вербче об`єкт погосподарського обліку № НОМЕР_3 - будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4, яка була зареєстрована і проживала у вказаному житлі до моменту смерті.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Прізвище спадкодавця було змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 внаслідок реєстрації іншого шлюбу. Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 27 березня 2018 року №№ 0001983559, 00019835545.
Спадкову справу після смерті ОСОБА_4 відкрито на підставі заяви ОСОБА_2, яка надійшла до Сарненської районної державної нотаріальної контори 16 січня 2018 року. Спадкування здійснювалося за заповітом, посвідченим 16 квітня 2004 року Великовербченською сільською радою Сарненського району Рівненської області, яким ОСОБА_4 на випадок її смерті заповіла належне їй майно ОСОБА_2 .
Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після ОСОБА_4, має право на обов`язкову частку у спадщині згідно зі статтею 1241 ЦК України як повнолітній непрацездатний син спадкодавця, на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, а тому для прийняття спадщини повинен був звернутися до нотаріуса або до органу місцевого самоврядування із заявою про прийняття спадщини.
Однак у визначений законом строк позивач не подав нотаріусу або уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
В матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, наявна заява ОСОБА_1, подана ним 15 березня 2018 року, згідно з якою він має намір прийняти спадщину після смерті матері, у зв`язку з чим в подальшому буде звертатися до суду із заявою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.