ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 810/1550/16
адміністративне провадження № К/9901/41851/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 (суддя Горобцова Я.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (судді: Желтобрюх І.Л. (головуюча), Бєлова Л.В., Парінов А.Б.) у справі №810/1550/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Рибпром" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Рибпром" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2016 №0000702201, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 1 171 032,00 грн та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 1 171 032,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми податкового зобов`язання з ПДВ та суми податкового кредиту стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №66/10-13-22-05/32846847 від 22.03.2016, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Персоніус" за грудень 2014 року, ТОВ "Верін Компані", ТОВ "Едхаус Сістем" та ТОВ "Роздольне" за лютий 2015 року та із ТОВ "Компанія "Главк" за червень 2015 року, під час якої виявлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного формування податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 376 056,00 грн, за лютий 2015 року на загальну суму 566 863,00 грн, за березень 2015 року на загальну суму 121 737,00 грн, за червень 2015 року на загальну суму 106 375,00 грн та безпідставно сформовано податкові зобов`язання, задекларовані в декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 376 056,00 грн, за лютий 2015 року на загальну суму 566 863,00 грн, за березень 2015 року на загальну суму 121 737,00 грн, за червень 2015 року на загальну суму 106 375,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Персоніус", ТОВ "Верін Компані", ТОВ "Едхаус Сістем", ТОВ "Компанія "Главк", за якими сформовано дані податкового обліку, не мали реального характеру, що виключає право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями. Такі висновки ґрунтуються виключно на даних отриманих відповідачем за результатом аналізу податкової інформації вказаних контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема на підставі податкової інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у Київській області від 04.03.2015 №177/26-55-22-07/39382332, від 10.04.2015 №121/вн/26-55-07-03, від 22.04.2015 №351/26-55-22-07/39411457, від 21.04.2015 №348/26-55-22-07/394208707, згідно якої контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, маніпулюють показниками податкової звітності з метою надання податкової вигоди третім особам, та фігурують у кримінальних провадженнях №32015040040000047, № 32015040000000083, №32015040040000025, №32015040040000004, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань про виявлені кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Персоніус", ТОВ "Верін Компані", ТОВ "Едхаус Сістем", ТОВ "Компанія "Главк" на підставі договорів поставки.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 631, картки рахунку 631.
Встановлено також і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.4. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
10.5. Пункт 200.2 статті 200.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
10.6. Пункт 200.3 статті 200.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.