1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Перейти до правової позиції


ПОСТАНОВА

Іменем України



08 жовтня 2020 року

Київ

справа №280/2284/20

адміністративне провадження №К/9901/18371/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 280/2284/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМІНКО" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2020 року (суддя Максименко Л.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.),-

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМІНКО" (далі за текстом- позивач, ТОВ "КОМІНКО") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року;

- зобов`язання відповідача виключити ТОВ "КОМІНКО" з переліку ризикових платників податків шляхом прийняття відповідного рішення.

7 квітня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року про включення ТОВ "КОМІНКО" до переліку ризикових платників, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/2284/20.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у зв`язку з на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1165). У зв`язку з цим кожна податкова накладна/розрахунок коригування, які будуть направлені на реєстрацію до ЄРПН, будуть зупинені, а покупці позивача не зможуть своєчасно сформувати податковий кредит та відмовляться від подальшої співпраці. Такі обставини можуть паралізувати господарську діяльність підприємства, що призведе до непомірних економічних збитків та неможливості виплачувати заробітну плату працівникам.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 9 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, заяву ТОВ "Комінко" про забезпечення позову задовольнив. Вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області № 14524 від 18 березня 2020 року про включення ТОВ "Комінко" до переліку ризикових платників, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/2284/20.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що спірне рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків може слугувати підставою для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування підприємства та, відповідно, несвоєчасного формування податкового кредиту контрагентами ТОВ "КОМІНКО". Вказані обставини ускладнять ведення господарської діяльності підприємством позивача, що призведе до понесення ним та його контрагентами збитків. Суд першої інстанції наголосив, що вжиття таких заходів забезпечення позову не вирішує спір по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до вирішення справи судом.

Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що для задоволення вимог забезпечення позову заявник має довести, що невжиття відповідних заходів призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Проте, позивачем такі вимоги виконані не були. ТОВ "КОМІНКО" лише вказує на імовірність настання негативних для нього наслідків, видаючи це за фактичну шкоду, завдану спірним рішенням. Відповідач не погоджується із твердженням судів, що після прийняття оскарженого рішення усі податкові накладні підлягають безумовному зупиненню, що не відповідає положенням Порядку №1165. Скаржник наголошує, що позивач не наводить жодних прикладів понесення ним негативних наслідків з моменту прийняття рішення ГУ ДПС і до подання заяви про забезпечення позову.

На переконання відповідача, хибними є висновки судів, що застосовані заходи забезпечення позову спрямовані на збереження існуючого становища між сторонами, оскільки за наслідкам задоволення такої заяви позивач позбавлений статусу "ризикового платника податків", що свідчить про зміну існуючих правовідносин на користь позивача, фактичне задоволення позову без розгляду справи по суті. Вказане дає підстави стверджувати про порушення судами приписів частини другої статті 151 КАС України.

Окремо скаржник звертає увагу на відсутність у Третьому апеляційному адміністративному суді єдиної правозастосовчої практики з розгляду питань про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в аналогічних спорах.

ТОВ "КОМІНКО" правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150, 151 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.


................
Перейти до повного тексту