1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



07 жовтня 2020 року

м.Київ

справа №480/69/19

адміністративне провадження №К/9901/34364/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, за участю третьої особи Державної фіскальної служба України про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, ухвалену у складі головуючого судді Ральченка І.М., суддів Бершова Г.Є., Катунова В.В.

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині невиконання більше одного року, не з вини працівника, рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/1431/16 від 21.12.2016, яким задоволено її позов до Державної фіскальної служби України та Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, Міністерства доходів і зборів про скасування наказу, поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача 134 433,51 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21.12.2016 року по день поновлення на роботі, а саме 17.09.2018, з розрахунку 310,47 грн середньоденного заробітку.

2. Позов обґрунтовано несвоєчасним та тривалим невиконанням судового рішення про поновлення на роботі

3. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 відмовлено у відкритті провадження в частині визнання неправомірними дій Державної фіскальної служби України щодо невиконання більше одного року, не з вини працівника, рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/1431/16 від 21.12.2016, яким задоволено позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, Міністерства доходів і зборів про скасування наказу, поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

4. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 "

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області № 269-0 від 18 жовтня 2016 року "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України № 36-0 від 17 жовтня 2016 року".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Стягнуто з Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року в розмірі 14 281,62 грн.

В частині вимог про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з травня 2015 року по 19 жовтня 2016 року відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю. ".

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та стягнення з Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 519,87 грн.

5. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 постанова від 21.12.2016 по справі №818/1431/16 залишена без змін.

6. На виконання зазначеного судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області Державною фіскальною службою України було видано наказ від 07.09.2018 року №1618-0 "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ".

7. 13.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Сумській області було видано наказ від № 232-о "Про оголошення наказу ДФС України від 07.09.2018 року №1618-о".

8. Ознайомлено позивача із зазначеним наказом 17.09.2018, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на наказі Головного управління ДФС у Сумській області від 13.09.2018 року № 232-о.

9. Суть спору полягає у визначенні наявності у позивачки права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення щодо поновлення на роботі.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

10. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період позивачка отримала дохід, що перевищує розмір належного до виплати середнього заробітку за час затримки, з огляду на що відсутні підстави для стягнення з відповідача таких сум, що відповідає вимогам ст. 236 КЗпП України щодо стягнення різниці у заробітку за час затримки.

12. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, з урахуванням ухвали від 22 листопада 2019 року про виправлення арифметичної помилки, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2016 року по 17.09.2019 року у розмірі 133812 (сто тридцять три тисячі вісімсот дванадцять) грн. 57 коп.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивачки права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення незалежно від отриманого доходу.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

14. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

15. Скаржник вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що отриманий позивачкою дохід не підлягає врахуванню.

V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечується відповідачем, позивачку було поновлено на посаді судовим рішенням, яке не було виконано негайно відповідачем.

19. Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.


................
Перейти до повного тексту