РІШЕННЯ
Іменем України
06 жовтня 2020 року
Київ
справа №9901/182/20
адміністративне провадження №П/9901/182/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо розгляду його звернень від 13.02.2020, 20.02.2020 і 31.05.2020, зобов`язання Президента України особисто розглянути і надати відповіді на звернення.
Позов обґрунтував тим, що він неодноразово звертався до Президента України зі скаргами про порушення посадовими особами Міністерства внутрішніх справ України його прав як інваліда війни, зокрема, на санаторно-курортне лікування у відомчих закладах. Однак відповідач усупереч частині другій статті 14, частині другій статті 15 і частині другій статті 16 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) особисто не розглянув ці звернення та не вжив жодних заходів щодо захисту його права на безпечне життя і охорону здоров?я.
У відзиві на позову заяву представник Президента України просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що розгляд звернень позивача правомірно організовано Офісом Президента України (далі - Офіс) у порядку та спосіб, визначений Конституцією і законами України.
З урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 263 і частини другої статті 266 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
13.02.2020 ОСОБА_1 подав на ім`я Президента України скаргу, в якій, висловивши незгоду з наданими керівником Офісу відповідями на його попередні звернення та зауваживши про системні порушення працівниками Офісу статті 40 Конституції України і статті 7 Закону №393/96-ВР під час направлення звернень без перевірки до тих органів, дії яких оскаржуються, просив призначити час для його особистого прийому, як інваліда внаслідок війни, Президентом України.
У заяві від 20.02.2020 ОСОБА_1 просив Президента України посприяти йому у забезпеченні санаторно-курортним лікуванням у МРЦ МВС "Синяк".
У відповідь на звернення від 13.02.2020 Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України листом від 17.03.2020 №22/009726-06 повідомив позивачу, що йому вже надавалася відповідь на звернення з аналогічного питання, тому на підставі частини другої статті 8 Закону №393/96-ВР керівником Офісу погоджено припинення розгляду його звернень щодо особистого прийому Президентом України.
Так, у матеріалах справи є лист від 06.02.2020 №02-01/475 за підписом керівника Офісу Президента України, в якому на звернення ОСОБА_1 від 20.01.2020 з проханням призначити йому особистий прийом Главою держави повідомлено, що особистий прийом громадян в Офісі проводиться працівниками Департаменту з питань звернень громадян згідно із затвердженим графіком (зазначено графік прийому та джерела отримання більш детальної інформації).
Листом від 25.03.2020 №22/015374-06К Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України повідомив ОСОБА_1, що його звернення від 20.02.2020 надіслано для розгляду за належністю до Міністерства внутрішніх справ України.
31.05.2020 позивач направив Президенту України звернення, у якому вкотре просив про особистий прийом, зазначивши, що жодна його скарга не була розглянута відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки відповіді надані особами, які не уповноважені на виконання функцій Президента України та привласнили його повноваження. Звернув увагу на конституційний обов?язок Президента України гарантувати додержання прав і свобод людини і громадянина.
Останнє звернення ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон №393/96-ВР.
Відповідно до положень статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У частині другій статті 14, частині другій статті 15 і частині другій статті 16 Закону №393/96-ВР закріплено правило про те, що пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Крім того, відповідно до частини першої статті 22 Закону №393/96-ВР керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян зобов`язані проводити особистий прийом громадян.
Водночас статтею 23 Закону №393/96-ВР передбачено, що вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем`єр-міністр України - здійснюють прийом у встановленому ними порядку.
Згідно зі статтею 28 Закону України "Про звернення громадян" Президент України здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень.