ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/11126/16-а
адміністративне провадження № К/9901/30462/18, К/9901/30464/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 (судді - Собків Я.М., Вівдиченко Т.Р., Лічевецький І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення виплат та моральних збитків,
в с т а н о в и в :
26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якому просила: визнати незаконними дії відповідача при призначенні їй компенсаційної виплати, як особі, що доглядає за особою старшою 80-ти років, стягнути з відповідача недоплачені компенсаційні виплати у розмірі 25 375 грн. 73 коп., моральні збитки у розмірі 26000,00 грн. та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації призначити та виплачувати їй компенсаційну виплату у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленого законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Позовні вимоги обґрунтовує протиправною поведінкою відповідача щодо виплати їй належної компенсації по догляду за особою старшою 80-ти років.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017, апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленому законом України про державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 14.01.2016; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку, встановленому законом України про державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 14.01.2016; задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням судом апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що розмір присудженої позивачу компенсаційної виплати визначений Постановою №832 і у відповідача не було правових підстав нараховувати і виплачувати позивачу вказану компенсацію в іншому розмірі.
Крім того до суду надійшла касаційна скарга позивача, який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просив їх змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоотриманих компенсаційних виплат у розмірі 30097,76 грн. та моральних збитків у розмірі 26000 грн.
Касаційна скарга обґрунтована, невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції з приводу відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, з причин відсутності належної доказової бази.
Обома сторонами по справі були подані заперечення на касаційні скарги протилежної сторони по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, їй призначено компенсаційну виплату по догляду за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін з 29.09.2015 по 22.04.2021 (довідка від 04.07.2016 №2039, довідка від 23.01.2017 №279, а.с. 3, 76).
Згідно довідок Центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог від 04.07.2016 №2038, від 23.01.2017 №280, розмір щомісячних компенсаційних виплат ОСОБА_1 з вересня 2015 року по травень 2016 року становив у розмірі 16,16 грн., з червня 2016 року по листопад 2016 року - у розмірі 25 грн. та у грудні 2016 року - 25,99 грн.
Позивач звертався до відповідача із заявою від 22.02.2016 про надання роз`яснень на підставі якого нормативно-правового акту нараховується компенсаційна виплата працездатній особі, яка не працює і здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку.
Відповідачем на звернення позивача було надано відповідь від 25.02.2016 року, з якої вбачається, що така допомога призначається відповідно до "Стандарту надання послуги з призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом 1-ї групи або за особою, яка досягла 80-річного віку", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики від 23.03.2012 року №158; розмір допомоги визначений п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" від 26.07.1996 №832, що індексується відповідно до індексу споживчих цін на кожний рік.
Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернулась до суду.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що розмір щомісячних компенсаційних виплат для працездатних осіб, які доглядають за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, повинен бути не нижче прожиткового мінімуму. Оскільки ті виплати, які вона отримує від держави, є для неї єдиним джерелом доходу, то неприпустимо, щоб їх розмір не відповідав рівню прожиткового мінімуму, встановленого Основним Законом України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду чинним законодавством не передбачено ні можливості, ні механізму перерахунку компенсаційних виплат по догляду за особою, яка досягла 80-річного віку у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму.
Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи частково апеляційну скаргу, виходив з того, що сума компенсаційних виплат, яку отримує позивач від держави на підставі Постанови № 832, не може бути нижчою за прожитковий мінімуму, встановленого законами України на відповідний бюджетний рік.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції встановив відсутність необхідних, визначених законодавством, умов (наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача) для застосування механізму відшкодування моральної шкоди.