ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 360/986/19
провадження № К/9901/25943/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченка І.В.)
у справі № 360/986/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області
про зобов`язання провести поновлення та виплату пенсії за віком.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09.10.2018 про відмову у поновленні пенсії позивачу;
визнати бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії позивачу протиправною;
зобов`язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 шляхом її призначення відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацію втрати частини доходів.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 09.10.2018 № 2018 про відмову в поновленні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 шляхом її призначення відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог за період з 2009 року до 11.09.2018, а в цій частині позов залишено без розгляду. В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 залишено без змін.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 17.08.2001.
6. 01.01.2004 при досягнення пенсійного віку та наявності 41 року страхового стажу позивачу призначено пенсію за віком, яка виплачувалась йому до виїзду за кордон Жовтневим управлінням ПФУ м. Луганська.
7. 26.03.2009 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнятий на консульський облік в консульському відділенні посольства України в Державі Ізраїль.
8. Починаючи з 2009 року і станом на день звернення до суду поззивач призначеної по закону пенсії не отримував.
9. 09.10.2017 представники позивача звернулися до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просили Пенсійний Фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглядати заяву по суті та направити її за належністю. Пенсійний фонд України листом від 26.10.2017 № 15100/Л-11 направив заяву про призначення пенсії позивачу з доданими документами, необхідними для призначення пенсії, до УПФУ в м. Сєвєродонецьку.
10. 26.09.2017 представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до УПФУ в м. Сєвєродонецьку особисту заяву позивача про поновлення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану. Заява була прийнята відповідачем разом з усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій. Проте 09.10.2017 отримано відмову відповідача від 04.10.2017 № 16203/02-21 з підстав недотримання позивачем вимоги особистого звернення про поновлення пенсії, а документи надіслано поштою, відсутності повноважень представників позивача, що діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, передавати до управління особисту заяву про поновлення пенсії, відсутності пенсійної справи позивача у відповідача.
11. Рішенням суду у справі № 812/1067/18 від 27.06.2018 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 04 вересня 2017 року.
12. Рішенням відповідача від 09.10.2018 відмовлено ОСОБА_1 з огляду на наступне:
заявник не звернувся до управління особисто;
заявником не надано оригіналу паспорту або іншого документу, що засвідчує його вік.
заявником не надано документу, який посвідчує його особу на території України (паспорту громадянина України);
неможливо встановити факт відсутності іноземного громадянства;
заявником не підтверджено факт відсутності отримання пенсії в державі проживання;
заявник звернувся через представника за довіреністю до органу, що призначає пенсію, в якому ніколи не перебувала на обліку;
в управлінні відсутня пенсійна справа заявника та будь-які документи щодо призначення їй пенсії, оскільки пенсія йому в управлінні не призначалась, виплата її не припинялась
заявником не надано будь-якого документа про місце фактичного проживання в межах України, що унеможливлює виплату пенсії навіть при наявності всіх підстав для її поновлення;
відсутній законодавчо встановлений механізм призначення (перерахунку, поновлення) та виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають в державах, з якими не укладено міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення (зокрема, Ізраїль);
норми статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування по те, що право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні^ якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України на цей час неконституційними не визнані.
13. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на поновлення йому виплати пенсії. Підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Суд першої інстанції зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення відповідача, тобто правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09.10.2018 про відмову у поновленні пенсії позивачу, а також зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 шляхом її призначення відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
15. В цілому погодившись з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, а тому вимоги позивача за період з 2009 року до 11.09.2018 (тобто за час, який передував шестимісячному терміну до моменту звернення до суду) підлягають залишенню без розгляду, а рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог - скасуванню.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суди невірно застосували положення Конституції України та процесуального законодавства, що регулює спірні правовідносини, і безпідставно не врахували при прийнятті рішення релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.
18. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
19. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині, якою позовні вимог залишені без розгляду.
21. Таким чином, в цьому випадку оцінці Верховним Судом підлягають лише висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду.
22. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.