ПОСТАНОВА
Іменем України
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №826/2345/18
провадження №К/9901/13653/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Тацій Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.)
у справі № 826/2345/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Черкаського обласного військового комісаріату
про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Черкаського обласного військового комісаріату, в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Черкаського обласного військового комісаріату щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст.ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
скасувати рішення Міністерства оборони України від 11.06.2016 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
зобов`язати Міністерство оборони України та Черкаський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст.ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст.ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; скасовано рішення Міністерства оборони України від 11.06.2016 в частині повернення на доопрацювання документів поданих ОСОБА_1, у зв`язку з відсутністю документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що вони не пов`язані із вчиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення останнім дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст.ст. 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 14.10.1985 по 26.11.1987 проходив військову службу в Збройних силах, а з 05.02.1986 по 26.11.1987 проходив військову строкову службу в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, у зв`язку з чим отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій.
5. З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 200860 вбачається, що при первинному огляді ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, а саме з 25.04.2016 та вказано, що причиною інвалідності є поранення, контузія та захворювання, яке пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
6. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.04.2016 № 1716, підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату з відповідною заявою.
8. 03.06.2016 Міністерством оборони України протоколом від № 38 на засіданні комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було прийнято рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих позивачем, мотивуючи відсутністю документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що вони не пов`язані із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.
9. Не погоджуючись з вищевказаними діями Міністерства оборони України та Черкаського обласного військового комісаріату, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У своїй касаційній скарзі Міноборони України наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
12. Окремо заявника касаційної скарги зазначив, що суди розглянули справу без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
15. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
16. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.