ПОСТАНОВА
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м.Київ
справа №240/6035/18
провадження №К/9901/28252/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 (суддя Токарєва М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 (головуючий суддя Боровицький О.А., судді Шидловський В.Б., Матохнюк Д.В.)
у справі №240/6035/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про визнання дій протиправними, зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови 03.12.2018 йому у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Миролюбівської сільської ради;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання ОСОБА_1, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі №240/6035/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019, позов задоволено.
3. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі №240/6035/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням двадцять п`ятої сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області VII скликання від 27.06.2018 № 315 "Про погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради" ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с.Миролюбівка.
6. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з проханням зробити викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, яку виділила йому Миролюбівська сільська рада.
7. 27.09.2018 Державним кадастровим реєстратором Калиновською І.В. було сформовано викопіювання за НВ-1805734442018 та визначено місце знаходження земельної ділянки.
8. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Миролюбівка.
9. Листом від 03.12.2018 № К-10625/0-6589/0/22-18 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 посилаючись на те, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність розташована на масиві земельних ділянок із визначеними кадастровими номерами, на які, а так само на всі земельні ділянки, утворені та розташовані у їх межах, накладено арешт ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18 шляхом накладення заборони на їх використання та відчуження.
10. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Суд першої інстанції також враховував те, що із викопіювання земельних ділянок на території Миролюбівської сільської ради, засвідченого сільським головою, та довідки Миролюбівської сільської ради від 27.02.2019 вбачається, що бажана позивачем земельна ділянка розташована поза межами села Миролюбівка та входить до масиву земель, які були передані в березні 2004 року працівникам соціальної сфери, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному земельної частки (паю). Також указано, що Комісією із земельних питань Миролюбівської сільської ради, яка обстежувала місце знаходження вказаної ділянки, встановлено, що масив земельних ділянок, які розташовані на землях громадського пасовища та частина розпайованих земель, на які накладено арешт ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018, знаходяться в іншій частині села від місця знаходження масиву, до якого входить земельна ділянка позивача.
13. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому, наявність ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18 не може бути перешкодою для отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фактично позивачу повідомлено про те що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18 накладено арешт на земельну ділянку, на весь масив, в т.ч. на поруч розміщену земельну ділянку 1822085000:01:000:0705, шляхом встановлення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області розглядати та приймати рішення про передачу у приватну власність відповідної земельної ділянки, що є предметом позову у цій справі. Водночас, арешт майна, зокрема, може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
15. Скаржник наголошує, що надання дозволу є першим етапом передачі земельної ділянки у власність, а отже може виникнути ситуація, коли позивач після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність/оренду цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати позивача будуть невиправданими, так як ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 у справі № 295/2837/18 Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області заборонено приймати будь-які рішення, тим самим відповідач буде позбавлений можливості виконати рішення суду.
16. За посиланням відповідача, вимога щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняти конкретно визначені рішення і фактично надання дозволу, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
17. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що є учасником бойових дій, який з червня 2014 року по травень 2018 року приймав безпосередню участь в АТО, що рішенням двадцять п`ятої сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області VII скликання від 27.06.2018 № 315 "Про погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради" органом місцевого самоврядування погоджено надання дозволу позивачу.
При цьому, посилання відповідача на накладення арешту на земельні ділянки ухвалою слідчого судді не відповідає дійсності, оскільки заборона на використання та відчуження земельної ділянки, на яку накладено арешт, стосується громадського пасовища площею 0,40 га, а земельна ділянка, на яку претендує позивач, розміщена в іншому місці та до громадського пасовища ніякого відношення не має.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
19. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Приписами абзацу першого ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.