ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11849/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
позивача - Бартман Ю. Д., Якуніна І. М.,
відповідача - Воронов Є. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (судді: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Дідиченко М. А., Руденко М. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас"
до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами
про зобов`язання нараховувати плату за теплопостачання згідно показників лічильника,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компас" (далі - ТОВ "Компас", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (далі - БВ "Конча-Заспа", Відповідач) про зобов`язання Відповідача виконувати умови п. 3 договору надання в користування приміщень від 01.04.2015 в частині нарахування плати за теплопостачання згідно з показниками лічильника з 01.09.2019.
1.2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на порушення Відповідачем умов зазначеного договору в частині нарахування плати за опалення не за показниками лічильника, а з розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано Відповідача нараховувати Позивачу плату за теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 24 км, будинок № 56 згідно з показниками лічильника; відмовлено в частині зобов`язання Відповідача нараховувати плату за теплопостачання згідно з показниками лічильника саме з 01.09.2019.
2.2. Приймаючи вказане рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач довів порушення Відповідачем умов договору від 01.04.2015 в частині нарахування плати за послуги теплопостачання згідно з показниками лічильника.
2.3. Одночасно, місцевий господарський суд частково відмовив у позові, оскільки Позивачем не обґрунтовано чому БВ "Конча-Заспа" повинен виконувати умови п. 3 договору від 01.04.2015 саме з 01.09.2019, враховуючи, що зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами з моменту його укладення.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 про часткове задоволення позову та прийнято нове, яким повністю відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Компас" до БВ "Конча-Заспа".
2.5. Приймаючи нове рішення про відмову в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд, задовольнивши позов, фактично зобов`язав Відповідача здійснювати нарахування за теплопостачання на підставі незаконно встановленого засобу обліку, оскільки ТОВ "Компас" не є ані оператором зовнішніх інженерних мереж, ані власником (співвласником) будівлі, якою здійснює користування на підставі укладеного з Відповідачем договору, тобто Позивач не наділений правом на самостійне обладнання такого будинку вузлом обліку.
2.6. Крім того, апеляційний суд зазначив, що Відповідач здійснює нарахування вартості теплопостачання на підставі лічильника, який встановлено у котельній, з урахуванням ціни за 1 кв.м опалювальної площі приміщень відповідно до умов договору від 01.04.2015 та механізму розрахунку витрат на опалення на поточний рік, передбаченого Порядком надання приміщень і користування ними в Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами. При цьому застосування такого механізму обумовлено специфікою території Відповідача та розташованих на ній будинків - протяжність теплових мереж централізованого теплопостачання до будинків становить більше 15 кілометрів.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Компас" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019.
3.2. У вказаній скарзі заявник зазначає, що підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неврахування судом висновку Верховного Суду щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15.
3.3. Також у якості підстави подання касаційної скарги, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 № 206 (далі - Порядок № 206) у подібних правовідносинах.
3.4. Крім того, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови господарського суду апеляційної інстанції є встановлення судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме щодо нарахування Відповідачем вартості теплопостачання відповідно до показів розміщеного у котельні лічильника, на підставі недопустимих доказів.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у задоволенні вказаної скарги, а постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 910/11849/19.
4.2. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/2179 від 16.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11849/19 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.
4.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2020 для розгляду справи № 910/11849/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Мачульський Г. М.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2015 між Будинком відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (будинок відпочинку) та ТОВ "Компас" (співкористувач) було укладено договір відповідно до умов п. 1 якого будинок відпочинку надає співкористувачу у користування за плату будинок №56 у Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шасе, 24, загальною площею 376,3 кв.м (надалі - будинок), у тому числі 253,6 кв.м опалювальної площі основних приміщень, 122,7 кв.м неопалювальної площі допоміжних підвальних приміщень та прибудинкову територію, а співкористувач зобов`язується сплачувати за користування будинком в розмірі та в порядку, встановленими договором.
Відповідно до п. 3. договору співкористувач сплачує за надані комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання та інші послуги) згідно з показниками лічильників на підставі виставлених будинком відпочинку рахунків щомісячно не пізніше 20-го числа наступного місяця, але не раніше ніж через 5 банківських днів з дня отримання співкористувачем рахунку від будинку відпочинку.
5.2. Як встановлено господарськими судами, Позивач 12.10.2017 направив на адресу Відповідача лист № 1/12-10 з проханням погодити встановлення вузла обліку (лічильника) теплової енергії в будинку, який було отримано БВ "Конча-Заспа" 13.10.2017.
5.3. 06.11.2017 Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист № 1/11-17 з проханням впродовж 5 робочих днів надати позивачу погодження на встановлення лічильника обліку теплової енергії в будинку.
5.4. 21.11.2017 БВ "Конча-Заспа" направив ТОВ "Компас" відповідь на лист від 06.11.2017 в якій зазначив, що у 2014 році було розроблено методику плати за теплопостачання виключно із розрахунку за 1 кв.м опалювальної площі, враховуючи 15-ти кілометрову протяжність теплових мереж будинку відпочинку від котельні до пансіонатів та будинків. Указана методика включає в себе відшкодування витрат на опалення пансіонатів, будинків, приміщень та підтримання необхідного температурного режиму (60 - 70 градусів) у 15-ти кілометрових мережах теплопостачання.
5.5. Позивач, вважаючи неправомірним здійснення Відповідачем нарахування плати за теплопостачання на підставі вказаної методики, а не за показниками лічильника, звернувся до суду з цим позовом.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компас" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Як уже зазначалося, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15. Також у якості підстави подання касаційної скарги, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку № 206 у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови господарського суду апеляційної інстанції є встановлення судом істотних обставин справи, а саме щодо нарахування Відповідачем вартості теплопостачання відповідно до показів розміщеного у котельні лічильника, на підставі недопустимих доказів.
6.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
6.5. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
6.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
6.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
6.9. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
6.10. Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, на яку посилається Позивач, розглядались вимоги Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" про визнання права власності на рухоме майно (вантажопідйомну техніку та допоміжне обладнання) на підставі статті 392 Цивільного кодексу України у зв`язку з придбанням зазначеного майна за рахунок цільового грошового інвестиційного внеску (вкладу) позивача у спільну діяльність за відповідним договором.
6.11. Отже, правовідносини у справі № 916/2500/15 та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, тлумачення змісту спірного договору відповідно до норм статті 213 Цивільного кодексу України не було предметом позовних вимог та не застосовувалося господарськими судами попередніх інстанцій.
6.12. Таким чином, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/11849/19 за касаційною скаргою ТОВ "Компас" у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.13. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 621 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пункту 3 Порядку № 206 у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає наступне.
6.14. Як наводилося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
6.15. Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
6.16. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
6.17. Як встановлено апеляційним господарським судом, Позивач для обліку теплової енергії будівлі, якою він користується на підставі договору, розмістив вузол обліку теплоспоживання, що не був прийнятий в експлуатацію Відповідачем. При цьому Позивач просив суд зобов`язати Відповідача нараховувати плату за теплопостачання згідно з показниками такого самовільно встановлено вузла обліку.