ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020року
м. Київ
Справа №712/7762/18
Провадження № 51-6396км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Круценко Т. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Левченко М. Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Левченко М. Д. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в кримінальному провадженні № 12018251010003614 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.
Згідно з встановленими судом першої інстанції, 16 травня 2018 року близько 21 год. 40 хв. за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, відбулася зустріч за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ході якої ОСОБА_3 вийшов з квартири та пішов до найближчого магазину.
При поверненні до вищевказаної квартири, між ОСОБА_3 та малознайомим йому ОСОБА_5 відбувся конфлікт, який переріс в бійку, в ході якої ОСОБА_3 почав тікати і вибіг на майданчик другого поверху будинку АДРЕСА_2, до вхідних дверей квартири 8, де між ними продовжилася бійка. На шум боротьби з квартири 8 даного будинку близько 21 и 50 хвилин вийшов ОСОБА_1, який будучи озброєний ножем, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи свій умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, наніс потерпілому три удари ножем в життєво важливі органи, а саме: два удари в ліву бокову поверхню грудної клітки та один удар в ліву надлопаткову ділянку.
Однак ОСОБА_1 не довів свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя іншої людини до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений свідками події.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року зазначений вирок залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зазначає про незаконність судових рішень, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно дії засудженого були кваліфіковані ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, що в його діях був відсутній умисел на вбивство потерпілого. Зазначається, що судами не встановлено мотиву вчинення злочину, залишено поза увагою поведінку потерпілого, а також те, що засудженого ніхто не зупиняв наносити удари потерпілому, що він збирався нанести один удар в ногу, щоб зупинити останнього, який бив ОСОБА_6, і, оскільки в тамбурі було темно, то він не бачив, куди наносить ці удари потерпілому. Вказується, що після нанесення ударів, потерпілий самостійно вийшов на вулицю і лише потім викликав швидку, що свідчить про те, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вказує на незаконність судових рішень, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказується, що дії засудженого слід було кваліфікувати за ст. 124 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника.
Захисник Левченко М. Д. підтримала касаційні скарги.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, вважала їх необґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Ключовим питанням, що підлягає вирішенню, є кваліфікація дій ОСОБА_1, виходячи зі спрямування умислу та встановлених фактичних обставин кримінального провадження.
Вирішуючи вказане питання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, посилаючись на те, що останній не довів свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя іншої людини, до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений свідками події. При цьому висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 мотивував кількістю завданих ударів та механізмом їх спричинення.
Обвинувачений та його захисник, не погодившись з вироком суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких вказували не неправильну кваліфікацію судом дій обвинуваченого.
При цьому ОСОБА_1 вказував на те, що умислу вбивати потерпілого в нього не було, що ніхто йому не перешкоджав довести до кінця намір на спричинення смерті ОСОБА_5, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
Захисник зазначав, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України, оскільки останній вважав, що ОСОБА_3 загрожує небезпека з боку потерпілого.
При цьому і ОСОБА_1, і його захисник, обґрунтовуючи свою позицію, наводили доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду.
Апеляційний суд, в свою чергу, дійшов висновку про необґрунтованість наведених стороною захисту доводів та погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Проте Верховний Суд, перевіривши в межах касаційних скарг засудженого та його захисника правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, наведеними в ухвалі, з таких підстав.