Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 372/899/18
провадження № 51-804км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнєцов С.М.,
захисник Манелюк І.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року у кримінальному провадженні
стосовноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, виправданого за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
І. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимогою прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) є скасування постановленої стосовно виправданого ОСОБА_1 ухвали Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Цю вимогу мотивує допущенням судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які не були усунуті на стадії апеляційного перегляду вироку, та що у наслідку призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 . Вважає, що судами не були враховані всі обставини вчиненого злочину, безпідставно судом було відмовлено у проведенні експертизи тощо.
II. Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Прокурор під час касаційного розгляду заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Захисник під час засідання суду касаційної інстанції заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
III. Зміст оскаржуваних судових рішень та висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді
Суд першої інстанції
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано на підставі того, що не доведено наявність в його діях складу цього злочину.
Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2018 року стосовно виправданого ОСОБА_1 - без зміни.
Висунуте обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді
ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому злочину обіймав посаду начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі Київської області, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, тобто був службовою особою.
Так, 06 грудня 2007 року у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в порушення вимог відповідних нормативно-правових актів, інструкцій та локальних правових актів, за відсутності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТ "Флора", ОСОБА_1 погодив без зауважень шляхом візування розпорядження Обухівської райдержадміністрації № 1861 від 06 грудня 2007 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134 громадянам в громадській організації СТ "Флора" в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області".
Також засвідчив цим те, що вказане розпорядження відповідає вимогам земельного законодавства та Обухівська районна державна адміністрація має повноваження щодо передачі у власність земельної ділянки.
У подальшому, за відсутності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТ "Флора", 27 грудня 2007 року погодив технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку 134 громадянам.
У період з 27 грудня 2007 року до 05 лютого 2008 року погодив без зауважень шляхом візування розпорядження Обухівської РДА від 05 лютого 2008 року № 118 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 134 громадянам для ведення садівництва в СТ "Флора" в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області", на підставі якого Обухівська районна адміністрація передала 134 громадянам у власність земельні ділянки, розташовані в межах міста Обухів.
Неналежне виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_1 через несумлінне ставлення до них призвело до спричинення тяжких наслідків, які полягають у передачі земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 16,08 га, із власності територіальної громади м. Обухів у приватну власність 134 громадянам. Загальна вартість вказаної земельної ділянки становить 54 000 584,32 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України як вчинення службової недбалості, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам територіальної громади міста Обухів в особі Обухівської міської ради.
IV. Норми процесуального права, правильність застосування яких оспорюється до Верховного Суду
Стаття 367. Службова недбалість
Частина 1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -
карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Частина 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 373. Види вироків
Частина 1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
V. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався
5.1 Щодо меж касаційного розгляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів касаційної скарги прокурора щодо допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали, якою виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону:
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали судом апеляційної інстанції є безпідставними, з огляду на таке.
До суду апеляційної інстанції стороною обвинувачення було оскаржено вирок, яким ОСОБА_1 було виправдано за ч. 2 ст. 367 КК України через відсутність в його діях складу цього злочину.
Процесуальним законом передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 1, ч. 2 ст. 94 КПК України).
Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції.
Водночас процесуальним законом також передбачені повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відтак суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК України).