Постанова
іменем України
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 418/801/17
провадження № 51-1005 км 20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Григор`євої І. В., Крет Г. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Матюшевої О. В.,
в режимі відеоконференції
захисника Шурхно К. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та прокурора Черних С. О., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Луганського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130430000387, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у смт Біловодську Луганської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старобільського районного суду Луганської області від 5 червня 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 з 15 березня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 14 лютого 2016 року приблизно о 23 годині, з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, переліз через паркан, де незаконного проник в гаражне приміщення та таємно викрав належне ОСОБА_3 майно, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 542, 40 грн.
14 березня 2016 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за своїм місцем проживання на АДРЕСА_1, в ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою вбивства наніс своїй матері ОСОБА_4 один удар ножем в область правого коліна та один удар ножем в область шиї, що призвели до її смерті.
3 грудня 2019 року Луганський апеляційний суд скасував вирок Старобільського районного суду Луганської області від 5 червня 2019 року у частині доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Ухвалив вважати засудженим ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 з 15 березня 2016 року до набрання вироком законної сили - 3 грудня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнено ОСОБА_2 з-під варти у зв`язку із відбуттям призначеного покарання. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку потерпілої, апеляційний суд, безпосередньо не дослідивши доказів кримінального провадження, дійшов необґрунтованого висновку про їх недопустимість та недостатність для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, із вичерпанням можливостей їх отримати, що в свою чергу призвело до безпідставного закриття кримінального провадження у відповідній частині.
У касаційній скарзі прокурор Черних С. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Натомість апеляційний суд, не дослідивши всіх доказів обвинувачення, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, чим порушив принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив потерпілу про дату, час і місце судового засідання та здійснив розгляд кримінального провадження за її відсутності, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор Матюшева О. В. підтримала касаційну скаргу прокурора та вказала на обґрунтованість доводів касаційної скарги потерпілої.
Захисник Шурхно К. А. заперечив проти задоволення касаційних скарг потерпілої ОСОБА_1 і прокурора Черних С. О. та просив залишити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 419 КПК при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, які статті закону порушено судом першої інстанції та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
Проте під час апеляційного перегляду вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Виходячи з такої засади кримінального провадження як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка судом кожного доказу здійснюється на предмет його належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд першої інстанції послався на безпосередньо досліджені в судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані протоколу огляду місця події, протоколу слідчого експерименту, а також висновки дактилоскопічної та судово-медичних експертиз. Дослідивши вказані докази, надавши їм відповідну оцінку, місцевий суд визнав їх достатніми для постановлення обвинувального вироку за ч. 1 ст. 115 КК.