Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 390/1671/18
провадження № 61-3564св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - адвокат Кривонос Андрій Ілліч,
треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз Вікторія Ігорівна, Кіровоградська місцева прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2019 року у складі судді Бойко І. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарг
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І., Кіровоградська місцева прокуратура, про визнання договору міни (обміну) недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2014 року між нею та відповідачем був укладений безоплатний договір міни, згідно з яким нею передано у власність відповідача земельну ділянку площею 6,1021 га, кадастровий номер 3522582400:02:000:0276, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_3 у її власність передано земельну ділянку площею 0,0999 га, яка розташована на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.
Вказувала, що обмін відбувся після одержання на вказані земельні ділянки державних актів на право власності.
Вважала, що договір укладено з порушенням пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, яким встановлено заборону відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних часток (паїв).
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір міни (обміну) від 17 грудня 2014 року та видалити відповідні реєстраційні записи щодо зазначеного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою позовних вимог позивачем зазначено порушення положень Закону України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким встановлено обов`язкову умову рівноцінності земельних ділянок, які обмінюються, або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків. Проте, вказаний закон набрав чинності 01 січня 2019 року, а договір міни укладено 17 грудня 2014 року, тому його норми не можуть бути застосовані, оскільки згідно із частиною другою статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Крім того, районний суд зазначив, що в судовому засіданні позивач визнала добровільність укладення оспорюваного договору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір міни відповідає положенням статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту "б" пункту 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни.
Апеляційний суд вважав правильними висновки районного суду про те, що Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набрав чинності 01 січня 2019 року, тому його норми не розповсюджуються на правовідносини у справі, оскільки договір міни (обміну) укладено 17 грудня 2014 року, а відповідно до частини другої статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18.
Вказують, що поза увагою судів залишилося те, що предметом договору міни є вилучені з цивільного обороту об`єкти цивільних прав, які не можуть бути предметом угод та іншим способом переходити від одного до іншого власника в межах цивільно-правових правовідносин, отже, на підставі статті 111 ЗК України земельні паї на час дії мораторію перебувають в обтяженні. При цьому посилаються на положення статей 229, 230, 233 ЦК України й на неврахування відповідних правових позицій Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кривонос А. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, вважаючи, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України. При цьому вказує, що укладення оспорюваного договору було повністю осмисленим, волевиявлення сторін було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.
Зазначає, що заявник у касаційній скарзі посилається на взаємовиключні підстави недійсності правочину, вказуючи, що договір міни є недійсним внаслідок укладення під впливом помилки, обману, тяжкої обставини, для приховання іншого правочину. Крім того, вказані підстави не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вважає, що строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору сплив 18 грудня 2017 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір міни (обміну), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2221 (том 1, а. с. 13-15).
Відповідно до договору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 міняють (обмінюють), передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,1021 га, кадастровий номер 3522582400:02:000:0276, що розташована на території Гаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 0,0999 га, що розташована на території Аджамської сільської ради за межами населеного пункту, Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Інформація щодо укладення договору підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 вересня 2018 року № 137332130 (том 1, а. с. 11-12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники вказують неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 ЗК України).
Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.
Земельне законодавство ґрунтується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт "в" частини першої статті 5 ЗК України).
Тобто власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.
Пункт 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, встановлював, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).