Постанова
Іменем України
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 451/1028/18
провадження № 61-10596св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: комунальне некомерційне підприємство "Радехівська центральна районна лікарня" Радехівської районної ради, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Радехівська центральна районна лікарня" Радехівської районної ради на рішення Радехівського районного суду Львівської області, у складі судді Семенишин О. З., від 17 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М., від 18 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом
до комунального некомерційного підприємства "Радехівської центральної районна лікарня" Радехівської районної ради (далі - КНП "Радехівська ЦРЛ"), ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 26 лютого 2018 року КНП "Радехівська ЦРЛ" було винесено наказ № 59 "Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ", а 06 березня 2018 року наказом № 62г до наказу № 59 від 26 лютого 2018 року було внесено зміни та викладено його частково в новій редакції.
Позивач стверджував, що вказані накази є необґрунтованими, такими, що не відповідають положенням статей 32, 40 КЗпП України. При її звільненні роботодавцем було порушено процедуру звільнення, не було враховано положення статті 42 КЗпП України. Звільнення також відбулося без урахування висновку профспілкового комітету, який згоди на звільнення позивача із займаної посади не надав.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Радехівська ЦРЛ" № 47 від 29 травня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновити її на роботі на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділення на 0, 25 ставки з 21 червня 2018 року. Стягнути з відповідачів на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 червня 2018 року до дня винесення судового рішення про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КНП "Радехівська ЦРЛ" № 47
від 29 травня 2018 року "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділу на 0,25 ставки з 21 червня 2018 року.
Стягнуто з КНП "Радехівська ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21 червня 2018 року до дня винесення судового рішення про поновлення на роботі у розмірі
30 807, 83 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки оскаржуваний позивачем наказ винесений у порушення вимог трудового законодавства. Роботодавець двічі звертався до профспілкового органу з приводу надання згоди на звільнення позивача, проте профспілковий орган не надав такої згоди. При вирішенні спору встановлено відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці на час винесення оспореного наказу, порушення процедури скорочення чисельності штату працівників. Відповідачем не подано належних та допустимих доказів надання персональних пропозицій позивачу про усі наявні протягом терміну попередження конкретні вакантні посади, а також доказів, що вона відмовилась від запропонованих вакантних посад, що свідчить про недоведення відповідачем факту виконання ним у повному обсязі обов`язку, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 рокуапеляційну скаргу КНП "Радехівська ЦРЛ" залишено без задоволення, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про незаконність звільнення позивача з посади, яку вона займала, зважаючи на мотивовану відмову профспілки на її звільнення, яка є необхідною умовою для звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також відсутність реальних змін в організації праці. Враховуючи незаконність звільнення позивача, із роботодавця підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі КНП "Радехівська ЦРЛ" Радехівської районної ради просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що при вирішенні спору судами не враховано положення статті 64 ГК України. У лікарні мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників. Суди дійшли неправильного висновку вказавши, що в лікарні не відбулося скорочення штату та чисельності працівників (частина перша статті 40 КЗпП України), та безпідставно застосували положення статті 32 КЗпП України - помилково зазначивши, що у відповідача мала місце зміна істотних умов праці. Відповідач вважає, що ним не було порушено строку звернення до профспілкового органу. При звільнені позивачу було запропоновано іншу роботу, від якої вона відмовилася. Наявна у позивача кваліфікація відповідно до її сертифікату не відповідала жодній із інших вакантних посад. Твердження судів про те, що роботодавцем не було запропоновано іншу роботу в лікарні, є такими що не відповідають дійсності. Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки усім доводам заявника.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2,посилається на те, що під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої та апеляційної інстанцій не були порушенні норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, а тому рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Радехівської ЦРЛ № 59 від 26 лютого 2018 року "Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ" у зв`язку з приведенням чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ до затвердженого фонду заробітної плати на 2018 рік, відповідно до проведеного аналізу використання трудового ресурсу, для підвищення ефективності і оптимізації управління ЦРЛ, впровадження реформування системи охорони здоров`я, переведення стоматологічної служби на самофінансування, у відповідності до пункту 2 протоколу наради голови Львівської обласної державної адміністрації від 18 листопада 2016 року № 2227/0/7-16, керуючись статтями 40, 49-2 КЗпП України наказано заступнику з економічних питань ОСОБА_4 з 30 травня 2018 року внести зміни до штатного розпису з виведенням (скороченням) з нього визначених у наказі посад.
Наказом Радехівської ЦРЛ № 62 від 06 березня 2018 року "Про внесення змін до наказу по Радехівській ЦРЛ № 59 від 26 лютого 2018 року" у зв`язку з виробничою необхідністю, керуючись пунктом 1 частини першої статті 40, статті 49-2 КЗпП України, було вирішено внести зміни до пункту 1 наказу Радехівської ЦРЛ № 59 від 26 лютого 2018 року "Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ" та викладено його у новій редакції. Пунктом 2 цього ж наказу було зобов`язано начальника відділу кадрів ОСОБА_5 повідомити голову профспілкової організації медичних працівників Радехівської ЦРЛ про заплановане скорочення згідно внесених змін до наказу № 59 від 26 лютого 2018 року із терміном виконання до 07 березня 2018 року.
06 березня 2018 року комісією у складі головного лікаря, заступника головного лікаря з медичного обслуговування, заступника головного лікаря з медичної частини, заступника головного лікаря з дитинства та пологової допомоги, заступника головного лікаря з економічних питань, в. о. завідувача поліклінікою, в. о. завідувача стоматологічним відділом, голови профкому медичних працівників, начальника відділу кадрів та юрисконсульта (секретар комісії) визначались кандидатури, які підлягають скороченню (вивільненню), згідно статті 40 КЗпП України. Восьмим за списком питанням вирішувалось скорочення 1,5 ставки лікаря-стоматолога терапевта стоматологічного відділу, зокрема і щодо ОСОБА_1 (0,25 ставки), за результатами чого усі члени комісії погодились із скороченням, лише голова профспілкового комітету зазначив, що з питанням під номером вісім не згодний, про що засвідчив своїм підписом.
20 березня 2018 року працівників ознайомлено про скорочення їхніх посад, що підтверджується списком та, зокрема, повідомлено позивача про скорочення її посади із наступним вивільненням.
09 квітня 2018 року головний лікар лікарні звернувся із поданням до профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору за скороченням штату щодо ОСОБА_1 .
Згідно витягу з проколу № 9 засідання профспілкового комітету Радехівської районної організації Львівської області працівників охорони здоров`я України від 02 травня 2019 року, згоди на звільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не надано, оскільки в наказі від 26 лютого 2018 року № 59 "Про скорочення чисельності та штату працівників Радехівської ЦРЛ" не зазначено змін в організації виробництва та праці, які б стали підставою для проведення скорочення чисельності та штату працівників. Зазначено, що приведення чисельності та штату працівників до затвердженого фонду заробітної плати не є підставою для проведення скорочення. Новий штатний розпис відсутній.
08 травня 2018 року головний лікар Радехівської ЦРЛ повторно звернувся із поданням № 751 до профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату працівників з 30 травня 2018 року згідно наказу Радехівської районної лікарні № 62 від 06 березня 2018 року.
25 травня 2018 року головою профспілкового комітету повторно надано відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посиланням на те, що підставою для скорочення лікарів стоматологів не може виступати протокольне доручення голови Львівської обласної державної адміністрації, оскільки в ньому йшла мова про переведення лікарів-стоматологів на самофінансування, тобто зміну істотних умов праці, а саме механізмів фінансування і оплати праці, а не скорочення посад, тому слід керуватися вимогами статті 32 КЗпП України. Також зазначено, що працівникам не пропонувалися для працевлаштування інші посади відповідно до статті 49-2 КЗпП України.
Наказом КНП "Радехівська ЦРЛ" № 47 від 29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади лікаря-стоматолога-терапевта стоматологічного відділу на 0,25 ставки з 21 червня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників Радехівської ЦРЛ на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У частині першій статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.