Постанова
Іменем України
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 537/78/19
провадження № 61-17347св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року у складі судді Зоріної Д. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 17 вересня 2005 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, під час якого за спільні кошти подружжя придбаний автомобіль марки "Toyota Camry", 2008 року випуску.
У зв`язку з тим, що між сторонами погіршилися відносини, у 2014 році ними було прийнято рішення щодо окремого проживання і саме в цей період вона також зверталась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини, за наслідками розгляду якої 28 серпня 2014 року судом ухвалено рішення про задоволення її позовних вимог.
У подальшому відповідач звернувся до неї з пропозицією поновити їх відносини, на що вона погодилась та на переконання відповідача подала до відділу державної виконавчої служби заяву про закриття виконавчого провадження щодо стягнення аліментів.
Вказувала на те, що спірний автомобіль фактично перебував в особистому користуванні відповідача, а у 2017 році вона дізналася про те, що відповідач продав автомобіль без її згоди.
У вересні 2018 року вона звернулась до відповідача з письмовою пропозицією про повернення належної їй частки спільного майна, однак 24 вересня 2018 року відповідач надав їй письмову відповідь про відмову у вчиненні запропонованого нею порядку розподілу майна.
У грудні 2018 року відповідач звернувся до неї з позовом про розірвання шлюбу.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати, що їй та відповідачу належало по 1/2 частини кожному автомобіля "Toyota Camry", 2008 року випуску, якій є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; у порядку поділу спільного майна подружжя - автомобіля "Toyota Camry", 2008 року випуску, стягнути з відповідача на її користь 120 295,50 грн як компенсацію вартості 1/2 частини у спільному майні подружжя.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано автомобіль "Toyota Camry", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набутим за час шлюбу.
Зобов`язано ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля "Toyota Camry", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що становить 120 295, 50 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення часток сторін за кожним із подружжя співвласників автомобіля "Toyota Camry", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль, яким відповідач розпорядився на власний розсуд без згоди позивача як іншого з подружжя, придбаний під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не пропустила строк звернення до суду з цим позовом.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, який є спільною сумісною власністю сторін та відчужений відповідачем без згоди позивача.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на час звернення до суду з цим позовом сторони у справі перебували у шлюбі, а позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власністю подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, оскільки позивач не довела, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та відчужений без її згоди.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не порушувала питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля.
Визначаючи суму компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, суди помилково врахували звіт про оцінку транспортного засобу від 06 грудня 2018 року, який є неналежним доказом.
Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, про застосування якого він заявляв у суді першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 січня 2019 року.
Під час шлюбу сторін, а саме 10 березня 2012 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль "Toyota Camry", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Також судами установлено та визнано сторонами, що автомобіль "Toyota Camry", 2008 року випуску, відчужений відповідачем.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 06 грудня 2018 року вартість легкового седана "Toyota Camry", 2008 року випуску, становить 240 591,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.