Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 465/3041/16-ц
провадження № 61-4250св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту добросовісного заволодіння та користування квартирою, набуття права власності за набувальною давністю, реєстрацію права власності.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона у 2002 році добросовісно заволоділа квартирою АДРЕСА_1 . У 2002 році у вказаній квартирі проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ордера про вселення № 584 від 29 серпня 1975 року, однак у подальшому вони переїхали до іншого міста, а основний квартиронаймач - ОСОБА_2 дозволив їй та членам її сім`ї тимчасово проживати у цій квартирі за умови сплати всіх комунальних послуг та підтримання квартири у належному технічному і санітарному стані.
Доказами постійного користування вказаною квартирою є акт ЖЕКу № 205 від 30 квітня 2002 року, акт ЛКП "Вулецьке" від 08 червня 2015 року, акт ЛКП "Вулецьке" від 23 березня 2010 року, довідка № 1304 від 22 березня 2016 року форми № 2, видана ЛКП "Вулецьке".
З відповіді Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Львова Міністерства оборони України від 10 березня 2016 року вбачається, що згідно з карткою обліку жилої площі, закріпленої за Львівським гарнізоном у будинках місцевих рад, квартира АДРЕСА_1 знаходилася в оперативному управлінні Міністерства оборони України.
Наказом начальника Львівського гарнізону від 09 лютого 1959 року вказана квартира закріплена за військовою частиною № 48731. Військовослужбовець цієї військової частини ОСОБА_2 був вселений у зазначену квартиру на підставі ордера № 583, виданого КЕЧ м. Львова 29 вересня 1975 року. Відомості щодо звільнення квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у КЕВ м. Львова відсутні.
У 1980 році будинок АДРЕСА_2 був переданий у комунальну власність міста.
Право власності на спірну квартиру не зареєстровановідповідно до вимог ЦК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ні за громадою м. Львова, ні за державою.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт добросовісного заволодіння та користування квартирою АДРЕСА_1, з 2002 року (більше десяти років), що є підставою набуття нею права власності на квартиру за набувальною давністю відповідно до вимог статті 344 ЦК України та державної реєстрації права власності на вказану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року у складі судді Масендич В. В. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт добросовісного заволодіння, користування та набуття ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 31,6 кв. м, що складається із однієї кімнати площею 18,30 кв. м, з 2002 року.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що заявник довела, що вона більше десяти років, а саме з 2002 року, добросовісно володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено, рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту добросовісного заволодіння та користування квартирою, набуття права власності за набувальною давністю, реєстрацію права власності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, посилаючись на пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", виходив із того, що факт володіння громадянином жилим приміщенням встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ, але його втрачено і немає можливості підтвердити право власності не у судовому порядку, однак у цій справі відсутні докази про наявність таких обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та задовольнити її заяву.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її заяви, не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, та неправильно застосував положення статті 344 ЦК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив Франківській районній адміністрації Львівської міської ради строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2017 року залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до ордера № 583 від 29 вересня 1975 року ОСОБА_2 разом із його матір`ю ОСОБА_3 проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Відомості про звільнення ними квартири відсутні.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї від 22 березня 2016 року № 1304, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаній квартирі.
Згідно з довідкою Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 22 лютого 2016 року № 02-01/3291, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрованими чи знятими з реєстраційного обліку не значаться.
Відповідно до архівних даних станом на 29 грудня 2012 року державна реєстрація права власності на спірну квартиру не проведена. Будинок, у якому знаходиться вказана квартира, зареєстровано в цілому за місцевими радами (ЖЕО Радянського району м. Львова).
Згідно з листом КЕВ м. Львова від 10 березня 2016 року квартира АДРЕСА_1 знаходилась в оперативному управлінні Міністерства оборони України та наказом начальника Львівського гарнізону від 09 лютого 1959 року була закріплена за військовою частиною 48731. У 1980 році будинок передано до комунальної власності міста.
08 червня 2015 року та 23 березня 2016 року ЛКП "Вулецьке" складені акти про те, що на час обстеження в квартирі проживають: ОСОБА_1, 1975 року народження, та її діти: ОСОБА_4, 2001 року народження, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, 2012 року народження. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у цій квартирі проживають з 2002 року, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - з часу народження (2012 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.