Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 639/2981/19
провадження № 61-9537св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
треті особи: прокуратура Харківської області, Харківська місцева прокуратура № 5, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Харківської області, Харківська місцева прокуратура № 5, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії (далі - ГУ МВС України в Харківській області), про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом, і втраченого у зв`язку з цим заробітку.
Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2013 року старшим слідчим слідчого відділу Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області Корнєвим О. В. складено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України, яка пред`явлена йому 13 травня 2014 року.
Позивач зазначав, що під час досудового розслідування щодо нього застосовувався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 18 червня 2014 року відносно нього складено та затверджено старшим прокурором прокуратури м. Харкова Удовіченко В. В. обвинувальний акт та передано матеріали до суду.
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року (справа № 639/6213/14-к) його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та застосовано штраф в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800, 00 грн у дохід держави. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі із іспитовим строком на 2 роки. Покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України. Відповідно до статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України його звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Визнано його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України. Запобіжний захід відносно нього у вигляді особистого зобов`язання скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року в частині його засудження за частиною другою статтею 367 КК України скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У решті вирок суду залишено без змін.
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 червня 2018 року, що набрав законної сили, який залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України та на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України виправдано у зв`язку з недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, скасовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання і поновлено його в правах, обмежених під час кримінального провадження.
ОСОБА_1 зазначав, що унаслідок незаконних дій та рішень органу досудового слідства та суду йому завдано моральну шкоду. Крім того, дізнавшись про порушення кримінального провадження, він змушений був припинити трудову діяльність в Російській Федерації, повернутися для відновлення своєї репутації, не мав постійної роботи та доходу, оскільки витрачав час на численні судові засідання.
Враховуючи викладене та посилаючись на статтю 56 Конституції України, статті 1167, 1176 ЦК України, положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 2 млн. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом; втрачений заробіток за 61 календарний місяць (з часу складення повідомлення про підозру 25 жовтня 2013 року по день набрання вироку суду законної сили 20 листопада 2018 року), з розрахунку середньої заробітної плати на місяць у розмірі 20 207,00 грн, яку він отримував, працюючи начальником виробничо-технічного відділу товариства з обмеженою відповідальністю "Ямалспецстрой", у розмірі 1 232 627,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством та судом у розмірі 300 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, якого було виправдано вироком суду, набув право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, незалежно від протиправності чи законності дій посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та від їх вини.
З урахуванням конкретних обставин у справі, у тому числі тривалості перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, а також характеру пред`явленого обвинувачення, часу та зусиль, які необхідно було вжити для відновлення попереднього стану, врахувавши засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості необхідним і достатнім розміром відшкодування визначено у сумі 300 000,00 грн. При цьому враховано характер і обсяг душевних страждань позивача, про які він зазначив у позові та які знайшли своє підтвердження.
Суд посилався на правові позиції, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку відмовлено, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком. Зокрема, установлено, що позивач ще у квітні 2014 року звільнився із власної ініціативи і перешкод у працевлаштуванні не мав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Державної казначейської служби України, прокуратури Харківської області залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем факту, що незаконними діями органів досудового слідства та судовими органами він був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, у зв`язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відшкодування моральної шкоди не може бути менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Проте приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема обсяг моральних страждань, перенесений позивачем за період перебування під слідством та судом, районний суд обґрунтовано визначив остаточну суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн.
Визначення часу, з якого позивач знаходився під слідством, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він вимушений був звільнитися, оскільки дізнався про проведення в Україні досудового розслідування та повернувся задля відновлення своєї репутації належними та допустимими доказами не підтверджені.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
25 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року (надійшла до суду 30 червня 2020 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині задоволених позовних вимог змінити, збільшивши суму відшкодування до рівня суми заявлених позовних вимог, в частині відмови в решті позовних вимог судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про їх задоволення.
30 червня 2020 року Державна казначейська служба України засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року (надійшла до суду 02 липня 2020 року), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у зв`язку з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 (провадження № 61-6127св19), від 16 квітня 2020 року у справі № 487/4332/16-ц (провадження № 61-42581св18), від 19 червня 2019 року у справі № 213/1217/16-ц (провадження № 61-19007св18), від 26 березня 2020 року у справі № 755/3197/17 (провадження № 61-8873св19), від 10 січня 2020 року у справі № 615/448/17 (провадження № 61-14772св18), від 08 травня 2019 року у справі № 484/3423/15-ц (провадження № 61-4136св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 296/834/19 (провадження № 61-15825св19), від 26 червня 2019 року у справі № 314/3982/14-ц (провадження № 61-13711св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 554/2184/17 (провадження № 61-11626св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Витребувано з Жовтневого районного суду м. Харкова вищевказану цивільну справу (№ 639/2981/19). Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
30 червня 2020 року Державна казначейська служба України засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року (надійшла до суду 02 липня 2020 року).
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року в задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без руху для усунення недоліків, а саме запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у зв`язку з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 202/6457/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У задоволенні клопотанняДержавної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 09 червня 2020 року відмовлено.Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Харківської області, Харківська місцева прокуратура № 5, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним перебуванням під слідством та судом і втраченого у зв`язку з цим заробітку призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, яка подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, щовизнаючи справедливим та співмірним розмір відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, суд виходив з доведеності факту перебування його під слідством та судом повних 54 місяці та 8 днів, з 13 травня 2014 року по 20 листопада 2018 року, тобто з часу вручення повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу. Проте судами не враховано час складання повідомлення про підозру (з 25 жовтня 2013 року). Саме 25 жовтня 2013 року він набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні, тому час перебування його під слідством та судом складає 60 місяців та 27 днів. Крім того необґрунтовано стягнуто на його користь моральну шкоду лише у сумі 300 000,00 грн. Таким чином цінність людської свободи, честі та гідності, позбавлення права та вільне пересування, інші обмеження, пов`язані із кримінальним переслідуванням, оцінені судом в 125,70 грн на день. Визначена судом сума відшкодування шкоди за день перебування його під слідством менша від тієї, яка є необхідною для задоволення найнеобхідніших потреб для існування людини як біологічної істоти. Вказане не узгоджується із положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечить статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, вимогам Конституції України. Крім того, безпідставною є відмова у задоволенні позову в частині відшкодування суми втраченого заробітку за час перебування під слідством та судом.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суди неправильно визначили розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у зв`язку з його перебуванням під слідством, та не встановили дійсного причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими моральними стражданнями. Кошти Державного бюджету України належить на праві власності державі, тому боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин. Державна казначейська служба України не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача та не може бути єдиним відповідачем у справі за вищевказаним позовом. Крім того розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від представника ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що рішення судів є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
ОСОБА_1 не надано доказів щодо необхідності стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно положеннями, які містяться в позовній заяві, не надавши на підтвердження належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують заподіяння моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача, та розмір компенсації.
У серпні 2020 року прокуратура Харківської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , зазначивши, що рішення судів є законними і обґрунтованими а доводи касаційної скаргиє безпідставними. Визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди, що є більшим, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 213/1217/16-ц, від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 554/2184/17, від 26 березня 2020 року у справі № 755/3197/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 487/4332/16. Суди обґрунтовано не враховували час з дня складення 25 жовтня 2013 року повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 до дня її вручення 13 травня 2014 року, оскільки останній в той час перебував за межами України, працював там до 21 квітня 2014 року та не надав належних доказів того, що йому було відомо про такі обставини.
У вересні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргуДержавної казначейської служби України,в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 грудня 2013 року слідчим Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження № 12013220010000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України (т. 1, а.с. 27).
24 квітня 2014 року слідчим Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12014220010000110 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
Постановою старшого прокурора прокуратури м. Харкова від 24 квітня 2014 року матеріали зазначених вище кримінальних проваджень об`єднані в одне провадження № 12013220010000351, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і досудове розслідування доручено слідчому відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області.
25 жовтня 2013 року старшим слідчим слідчого відділу Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області Корнєвим О. В. складено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України, яка пред`явлена ОСОБА_1 13 травня 2014 року (т. 1, а.с. 21-26).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2013 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 із метою його приводу для участі у розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
18 червня 2014 року слідчим відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області складено обвинувальний акт, затверджений старшим прокурором прокуратури м. Харкова та передано матеріали до суду (т. 1, а.с. 28-38).
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року (справа № 639/6213/14-к) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та застосовано штраф в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800, 00 грн у дохід держави. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного покарання у виді позбавлення волі із іспитовим строком на 2 роки. Покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Відповідно до статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України. Запобіжний захід відносно нього у вигляді особистого зобов`язання скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року в частині його засудження за частиною другою статті 367 КК України скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У решті вирок суду залишено без змін(т. 1, а.с. 39-73).