Постанова
Іменем України
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 235/3889/18
провадження № 61-6951св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Папоян В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 2007 року позивач працювала у Державному підприємстві "Донецька залізниця" (далі -
ДП "Донецька залізниця"), а 08 серпня 2016 року була звільнена з роботи у зв`язку з переведенням до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Крім того, позивач 13 липня 2017 року була звільнена
з роботи у зв`язку із переведенням до регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
При звільненні з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року
до 08 серпня 2016 року та з 01 березня 2017 року до 13 липня 2017 року склала 60 709,82 грн.
Вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 20 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" заборгованість по заробітній платі у розмірі 60 709,82 грн, середній заробіток за весь час затримки до дня подачі позовної заяви по ДП "Донецька залізниця" - 126 058,16 грн та по структурному підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця"
ПАТ "Укрзалізниця" - 103 447 грн, моральну шкоду - 20 000 грн.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила вимоги про стягнення: заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2016 року до 08 серпня 2016 року та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від
ДП "Донецька залізниця", залишити без розгляду.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 19 грудня 2018 року в задоволенні заяви про залишення позовних вимог без розгляду відмовлено.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області
від 19 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 28 грудня
2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року до липня 2017 року в розмірі 31 793,83 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" в дохід держави судовий збір у розмірі 369,10 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні позивача не провів остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік тощо покладено на роботодавця, а не на працівника.
Належними та допустимими є надані позивачем розрахунки заборгованості заробітної плати за березень-травень 2017 року. Доказів виплати
ОСОБА_1 заробітної плати за відомістю про отримання заробітної плати відповідачем суду не надано. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за вищевказаний період.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період
з 01 березня 2016 року до 08 серпня 2016 року пред`явлені позивачем до неналежного відповідача - ПАТ "Укрзалізниця", оскільки зобов`язання за трудовими зобов`язаннями у цей період часу виникли у ДП "Донецька залізниця", яке на час розгляду справи не ліквідовано.
Доданим до матеріалів справи науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України підтверджено відсутність вини
ПАТ "Укрзалізниця" у невиплаті позивачу заробітної плати. Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно відмовити.
Позивач звернулась до суду з цим позовом 03 липня 2018 року, поважних причин пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору не навела, тому в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Додатковим рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у мотивувальній частині рішення суд навів відповідне обґрунтування щодо наявності правових підстави для задоволення позову частково щодо вимог про відмову в позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, однак у резолютивній частині рішення не зазначив про відмову в задоволенні вказаних вимог, тому наявні підстави для ухвалення додаткового рішення з цього питання.
Додатковим рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року
до 08 серпня 2016 року відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у резолютивній частині рішення суд не зазначив про відмову в позові в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року
до 08 серпня 2016 року, хоча стосовно цієї вимоги сторони подавали докази і давали пояснення, тому є підстави для ухвалення додаткового рішення з цього питання.
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення Красноармійського міськрайонного суду від 19 грудня 2018 року в частині визначення розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі за період з березня до 13 липня 2017 року змінено.
Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня до 13 липня 2017 року в розмірі
10 016,15 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 просила скасувати рішення місцевого суду в частині розміру заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року до 13 липня 2017 року та
в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині. У решті позивач рішення місцевого суду не оскаржувала.
Перевіряючи правильність наданих позивачем розрахунків та стягуючи заборгованість за період з березня до липня 2017 року в розмірі 28 276,75 грн, суд першої інстанції не врахував, що нарахована ОСОБА_1 заробітна плата у розмірі 5 501,74 грн за березень 2017 року була виплачена, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного Фонду України за березень 2017 року. Отже з визначеної позивачем до стягнення суми має бути виключена заборгованість за березень 2017 року як така, що виплачена.
Доказів, що позивач виходила на роботу в період простою, запровадженому на підприємстві, або відміни простою у спірний період, суду не надано, тому відсутні підстави проводити розрахунок заборгованості за червень та липень
2017 року та стягувати заборгованість по заробітній платі за цей період.
Відповідач має нараховану та не виплачену заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з квітня до травня 2017 року в розмірі 10 016,15 грн, з утриманням з цієї суми відповідних податків та зборів.
У решті (в оскаржуваній позивачем частині) апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати постанову апеляційного суду в частині виплати заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належить від підприємства, прийняти в цій частині нову постанову про задоволення вказаних вимог.
Оскільки рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглядалося судом апеляційної інстанції лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період
з 01 березня 2017 року до 13 липня 2017 року та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то в силу норм процесуального закону постанова апеляційного суду переглядається судом касаційної інстанції в цій частині в межах доводів касаційної скарги.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 порушує питання про повідомлення її про час та місце розгляду справи, яке задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини першої
статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а його висновки не відповідають матеріалам справи, оскільки не досліджено належним чином наявні у справі докази.
Так, після видачі відповідачем наказу від 15 березня 2017 року про встановлення простою, позивач за вимогою адміністрації підприємства продовжувала роботу зокрема з березня до липня 2017 року, тому вона має право на стягнення коштів за цей період у повному розмірі. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами, яким повинна бути надана належна правова оцінка.
Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що висновок Торгово-промислової палати України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну виплату позивачу заробітної плати. Вказаний обовʼязок роботодавця передбачений трудовим законодавством, тому не може бути спростований вищевказаним висновком, отже суд апеляційної інстанції помилково послався на цей висновок.
Відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення трудового законодавства, тому він не подав до суду всіх документів, які у нього знаходяться та можуть підтвердити заявлені у справі вимоги.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
08 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала провідним інженером сектору кадрів відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики ДП "Донецька залізниця". Наказом від 03 серпня 2016 року позивач з 08 серпня 2016 року була звільнена у зв`язку з переведенням до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
Наказом від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 з 13 липня 2017 року звільнена у зв`язку з переведенням до регіональної філії "Донецька залізниця"
ПАТ "Укрзалізниця" з виплатою компенсації за невикористану відпустку
за 9 днів.
Наказом від 14 липня 2017 року позивач з 14 липня 2017 року була прийнята на роботу до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується записами у трудовій книжці.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за березень 2017 року ОСОБА_1 виплачена заробітна плата у розмірі 5 501,74 грн, що відповідає розрахунку заробітної плати про нарахування позивачу за цей же період заробітної плати у розмірі
5 501,74 грн. Дані про виплату заробітної плати за квітень-травень 2017 року відсутні.
Згідно з відповіддю від 24 травня 2018 року на звернення ОСОБА_1 до ПАТ "Укрзалізниця" щодо надання довідки про заборгованість по заробітній платі, відповідачем повідомлено, що на підконтрольній Україні території відсутні оригінали первинних, кадрових та фінансових документів для формування довідки.
Наказом регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"
від 15 березня 2017 року встановлено початок простою з 16 березня
2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця"
ПАТ "Укрзалізниця".
Наказом структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"
від 17 березня 2017 року встановлено початок простою з 20 березня
2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, з оплатою за час простою не з вини працівників з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. У разі виробничої необхідності та можливості забезпечення достатньої зайнятості працівникам, начальникам відповідних виробничих підрозділів зобов`язано надати клопотання на відміну простою з зазначенням дати відміни, посади та прізвища працівника.
Згідно з розрахунками заробітної плати ОСОБА_1 нараховано відповідачем до виплати заробітну плату: за березень 2017 року -
5 501,74 грн, сума до виплати - 4 303,79 грн; за квітень 2017 року -
4 299,53 грн, сума до сплати - 3 362,63 грн, за травень 2017 року -
5 716,62 грн, сума до сплати - 3 287,61 грн.
З 13 березня 2017 року до 24 березня 2017 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності.
Наказом від 20 березня 2018 року позивач звільнена з роботи з 21 березня 2018 року за власним бажанням, що підтверджується записом у трудовій книжці.
Апеляційний суд також встановив, що відповідач має нараховану та не виплачену заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з квітня до травня 2017 року в розмірі 10 016,15 грн з утриманням з цієї суми відповідних податків та зборів (квітень 2017 року - 4 299,53 грн, травень
2017 року - 5 716,62 грн).
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відносно ПАТ "Укрзалізниця" засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ "Укрзалізниця", що знаходиться в тому числі у м. Донецьку, м. Луганськ перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ "Укрзалізниця", регіональною філією "Донецька залізниця" обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.