Постанова
Іменем України
05 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 727/11406/17
провадження № 61-3412св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
| позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, |
| третя особа - ОСОБА_3, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2,
в інтересах якого діє адвокат Дороган Інна Григорівна, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про розподіл майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 серпня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час шлюбу сторонами у справі спільно придбано квартиру
АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 зазначала, що за спільні кошти придбано автомобіль марки BMW 320, державний номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску.
Посилаючись на те, що згоди на поділ майна подружжя не досягнуто, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд визнати за нею право спільної часткової власності на Ѕ частки трикімнатної квартири
АДРЕСА_2 , та визнати за нею право спільної часткової власності
на Ѕ частину автомобіля марки BMW320 державний номерний знак
НОМЕР_1,2004 року випуску.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що, починаючи з 2004 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали разом
у квартирі АДРЕСА_3 . Дане житло набуте ОСОБА_1 за час шлюбу з ОСОБА_2 на підставі договору міни, посвідченого 16 квітня
2010 року.
З вересня 2016 року сторони припинили подружні стосунки та припинили вести спільний побут, у зв`язку з чим ОСОБА_2 проживає у квартирі
АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з дочкою залишились проживати у квартирі АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 також зазначав, що за весь час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах та за час шлюбу, грошові кошти на проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_3, для придбання квартири АДРЕСА_1 (проведення в ній ремонту, придбання побутової техніки, меблів тощо) позивач отримав від своєї матері ОСОБА_3 в дар на підставі укладених договорів.
У 2010 році сторони здійснили капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3 . На придбання товарів для здійснення ремонту та проведення самих ремонтних робіт ОСОБА_2 були витрачені кошти, отриманні від матері ОСОБА_3 . Разом з тим, попри те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу сторін, вона була придбана виключно за особисті кошти матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру
АДРЕСА_2 ; визнати квартиру
АДРЕСА_4 , об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визначити, що частки подружжя ОСОБА_5 є рівними та становлять по Ѕ частці; визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_4 .
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, зміну підстав та предмета позову, в якій просив визнати за ним право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 2 704 757 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок компенсації Ѕ частини вартості витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані з проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_3 , з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору, у розмірі 25 132,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 11 жовтня
2018 року (у складі судді Семенка О. В.) первісний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 жовтня 2018 року (у складі судді Семенка О. В.) зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок компенсації Ѕ частини вартості витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт, на придбання будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів, які були використані з проведення ремонту в квартирі АДРЕСА_3, з урахуванням суми вартості ремонту в кімнаті та половини вартості ремонту санвузла та коридору, у розмірі 25 132,50 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню. Крім того, спірна квартира належить
ОСОБА_2 на праві особистої власності, оскільки вона придбана за кошти, які останній отримав у дарунок від своєї матері ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 17 жовтня 2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 жовтня
2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 Ѕ вартості поліпшення майна змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації Ѕ вартості витрат на поліпшення майна у розмірі 19 315,50 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстави вважати, що спірна квартира була придбана за кошти, які належали ОСОБА_2 та є його особистою власністю, відсутні, оскільки оформлені договори дарування грошей від його матері оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, та не створюють ніяких юридичних наслідків, а інших доходів він не отримував.
Разом з тим, стягуючи з ОСОБА_1 Ѕ вартості поліпшення майна, суд першої інстанції не врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, в якому зазначено ринкову вартість спірної квартири станом на 16 квітня 2010 року в цінах станом на 21 серпня 2018 року, а також станом на день проведення обстеження - 15 травня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Дороган І. Г., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання права особистої приватної власності, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова апеляційного суду в частині зустрічних позовних вимог про стягнення Ѕ вартості поліпшення майна до суду касаційної інстанції не оскаржується, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що грошові кошти, за які було придбано спірну квартиру, є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки були отримані в дар від його матері ОСОБА_3 . Крім того, між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори дарування коштів у національній валюті, зокрема, для придбання квартири ОСОБА_2 у ЖБК "Водограй".
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами трудові та грошові затрати, пов`язані з придбанням спірної квартири.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що, починаючи з 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках та проживали разом у квартирі АДРЕСА_3, яку набула ОСОБА_1 на підставі договору міни від 16 квітня 2010 року, укладеного в період шлюбу.
21 серпня 2009 року сторони зареєстрували шлюб, в якому народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення № 433 голови ЖБК "Водограй" про прийняття асоційованого члена від 30 січня 2015 року, довідки ЖБК "Водограй" про оплату вступного та чергових пайових внесків, під час перебування сторін у шлюбі на ім`я ОСОБА_2 придбана квартира АДРЕСА_1, вартістю 1 243 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.