Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 654/524/19
провадження № 61-16804св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фермерське господарство "Терра",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства "Терра" на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року у складі судді Сіянка В. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до фермерського господарства "Терра" (далі - ФГ "Терра") про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 05 вересня 2018 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фермерське господарство "Терра", зареєстрованого 05 вересня 2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право 29040069.
Позов мотивований тим, що в 2013 році між нею та відповідачем укладено договір оренди, за умовами якого вона передала останньому у строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 10,31 га, розташовану на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Правочин укладено строком на 5 років, після спливу яких пропозицій від ФГ "Терра" щодо продовження дії договору не надходило. Не виявляла такого бажання і сама вона, оскільки мала намір укласти новий договір оренди з іншим орендарем на взаємовигідних умовах.
У грудні 2018 року їй стало відомо, що її земельна ділянка й надалі перебуває в оренді відповідача згідно договору, який нібито було укладено 05 вересня 2018 року між сторонами та зареєстровано державним реєстратором Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право: 29040069.
Підтвердженням не укладання нею 05 вересня 2018 року договору оренди є те, що в ньому неправильно зазначені її дані. Так, в результаті укладення шлюбу у 2016 році її прізвище було змінено з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", отримано новий паспорт громадянина України та нову картку платника податків. Однак в договорі, що оспорюється, її особисті дані зазначено за старими відомостями, а розділ "Реквізити сторін" не містить всіх персоніфікованих складових, обов`язковість наявності яких передбачено Типовим договором оренди, затвердженим постановою КМУ № 220 від 03 березня 2004 року зі змінами та доповненнями.
Також вказала, що в п. 37 Договору міститься перелік документів, які є невід`ємними частинами угоди, проте нею не підписувалися та фактично є відсутніми. Викладене свідчить про порушення зазначеного пункту та статті 15 Закону України "Про оренду землі", тобто має місце недотримання істотних умов для даного виду договору, що також є підставою для визнання його недійним.
Оскільки договір від 05 вересня 2018 року нею, як орендодавцем, не підписувався та суперечить її волевиявленню, посилаючись на статті 203, 215 ЦК України, просила визнати спірний договір недійним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту договору стає очевидним, що його підписання сторонами повинно свідчити про погодження ними всіх його умов, в тому числі і п. 37 щодо обов`язкової наявності невід`ємних частин. Однак, нескладання таких документів та їхня відсутність, є підтвердженням недосягнення згоди між орендарем та орендовадавцем щодо істотних умов, оскільки акт-прийому передачі земельної ділянки є ключовим доказом початку реального виконання договору. суд приймає до уваги покази надані свідком ОСОБА_5, які спростовують бажання позивача на укладення угоди з ФГ "Терра", та засвідчують її волевиявлення на зміну орендаря свого майна, шляхом підписання договору з ФГ "Алмаз". Сукупність даних обставин в тому числі і тих, які підтверджують недостовірність особових даних орендодавця в угоді, на думку суду, вказують на неукладеність оспорюваного договору саме як правочину, тобто такого, що юридично не відбувся. В контексті даного змісту варто також відзначити відсутність заперечень з боку позивача стосовно того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй. Однак, ОСОБА_1 заперечує, що його виконання відбулося в вересні 2018 року та припускає можливість його проставляння в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового договору, оскільки інших умов, окрім реквізитів сторін, вказаний аркуш не містить, а порівняння відомостей зазначених на ньому в обох договорах складає враження їхньої повної ідентичності. Отже, сам по собі підпис позивача на останньому аркуші не є беззаперечним доказом того, що вона була ознайомлена саме з цими умовами договору. В зв`язку з зазначеним, договір, який на думку суду не є укладеним, не породжує для його сторін прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні. Коли договір оренди земельної ділянки не є укладеним, відповідач користується нею без достатньої правової підстави, а позивач вправі вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна в порядку, встановленому главою 83 ЦК, а саме ст. 1212 та ст. 1213 ЦК, відповідно до яких набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Виходячи з викладеного, суд вважав, що позивачем при вірному зазначенні обставин щодо неукладення договору, невірно визначено підстави для задоволення своїх вимог та обрано не той спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ФГ "Терра" про визнання договору оренди землі недійсним задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н від 05 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Терра" щодо земельної ділянки площею 10,31 га, кадастровий номер 6522383900:10:029:0009, розташованої на території Нововолодимирівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований 05 вересня 2018 року державним реєстратором Новозбурївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_8, номер запису про інше речове право 29040069.
Стягнуто з ФГ "Терра" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 921,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідні зміни в особових даних орендодавця не були відображені в спірному договорі оренди. Навпаки, зазначена в ньому інформація з приводу серії та номера паспорту відповідає тим даним, які були вказані в договорі від 05 вересня 2013 року з тією лише відмінністю, яка полягає в році видачі паспорту. У своєму позові позивач не вказала, в чому полягає порушення її прав відсутністю вказаних документів, не довела унеможливлення виконання оспорюваного договору таким фактом. Тим більше, що самі по собі вказані документи зовсім і не є істотними умовами договору, які були передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі", чинної на час укладення першого договору оренди від 05.09.2013 року, а були визначені останнім як його невід`ємні частини. При розгляді справи позивач не заперечувала того факту, що підпис на останній сторінці договору належить саме їй, однак заперечила, що його виконання відбулось у вересні 2018 року, вказала про можливе проставляння вказаного її підпису в 2013 році під час укладення першого договору з подальшим прикріпленням відповідачем цього листка до нового оспорюваного договору. Вона також пояснила, що уклала інший договір оренди з іншим орендарем (ФГ "Алмаз"), який було передано на реєстрацію, однак реєстратором було зареєстровано оспорюваний договір. При дійсному укладенні (такому, що відбулось насправді) другого (останнього) договору оренди від 05 вересня 2018 року апеляційний суд допускає виникнення такої ситуації, за якої можливе повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця (ПІБ, дані паспорта). Однак в даному випадку було змінено дату видачі паспорта, що заперечує повне автоматичне перенесення ідентифікаційних даних орендодавця. Тобто це
свідчить про внесення вказаних ідентифікаційних даних орендодавця без волевиявлення останнього, тобто позивача. Відповідачем це рішення суду першої інстанції не оскаржується, що свідчить про те, що по суті він погоджується з обставинами, встановленими судом першої інстанції. Таким чином, спірний договір був укладений без волевиявлення позивача. Оспорюваний договір оренди землі, на якому стоять підписи його сторін, вважається таким, що укладений. Відповідне право оренди відповідача зареєстроване в установленому порядку. Отже спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, він є оспорюваний, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ФГ "Терра" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами зроблено припущення, що підпис позивача ОСОБА_1 не засвідчував погодження істотних умов саме оспорюваного договору і що підпис було постановлено не в момент укладення договору 05 вересня 2018 року і не у зв`язку з ним. Судами не встановлено, що позивачем не доведено факт ведення її в оману відповідачем стосовно будь-яких істотних умов договору та факт відсутності її вільного волевиявлення під час укладання нею договору. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного договору не може визнаватися обставиною для визнання оспорюваного договору недійсним, з підстав передбачених частиною третьою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України. Крім того, дії позивача ОСОБА_1, яка уклала 05 вересня 2018 року договір оренди землі, а згодом пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечать її попередній поведінці (отримання орендної плати за користування земельною ділянкою 13 грудня 2018 року у розмірі 8372,00 грн та 7588,00 грн) і є недобросовісними. Апеляційний суд не врахував, що спірний договір оренди був укладений та підписаний позивачем ОСОБА_1 , що не заперечувала вона особисто, виконувався сторонами, здійснено його державну реєстрацію, договір продовжував виконуватися й позивачем, яка отримувала орендну плату. А тому підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року без змін.
Відзив мотивований тим, що договір оренди землі б/н від 05 вересня 2018 року не містить підпису орендодавця на всіх його сторінках, де присутні істотні умови договору, не прошитий та не скріплений підписами сторін із зазначенням кількості сторінок з урахуванням додатків, не пронумерований та не має додатків передбачених пунктом 37 договору. Позивач вважає, що зареєстрований договір не підтверджує наявність волевиявлення орендодавця на його укладення та досягнення згоди з усіх істотних умов та є недійсним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 654/524/19 надійшли до Верховного Суду та 04 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника ФГ "Терра" - Ростальної І. В., справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 17 грудня 2003 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ХС №013709, площею 10,31 га., яка розташована на території Нововолодимирівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 6522383900:10:029:0009.