ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 523/8212/17
провадження № 61-828 св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянувши в в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року в складі колегії суддів Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
08 червня 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 і просила вселити неповнолітнього ОСОБА_2 в належну відповідачеві на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що вона з ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 березня 2014 року шлюб між сторонами розірваний. Син зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності його батькові, проте фактично проживає разом із матір`ю в сусідній квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності батькам позивача.
Син хоче жити в квартирі батька, однак ОСОБА_3 відмовляється вселити сина в квартиру АДРЕСА_1 за вказаною адресою.
Посилаючись на те, що дитина зареєстрована в належній відповіадчеві квартирі, однак вимушена проживати в квартирі разом із матір`ю, дідусем та бабусею, іншого житла, крім спірного, в дитини немає, ОСОБА_1 просила вирішити спір у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що син проживає з матір`ю в квартирі АДРЕСА_2, батько дитини в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , тобто не зможе проживати в ній разом із дитиною. Окрім того, в спірній квартирі проживають сторонні особи, а тому неможливо вселити дитину в дане житло.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Вселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд виходив із того, що дитина виявила бажання проживати в квартирі батька, в якій вона зареєстрована як член його сім`ї, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 грудня 2018 року ОСОБА_3 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач указує, що він не проживає в спірному житлі, дитина проживає разом із матір`ю, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та не зможе вселитися туди з сином, який має інвалідність, є неповнолітнім і проживати в квартирі АДРЕСА_1 сам без батьків не може.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Указує, що батько хоче зняти сина з реєстрації, виніс із квартири всі його речі та порушує право дитини як члена сім`ї власника квартири на користування нею.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1993 року по 1999 рік і з 2006 року по 2014 рік. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 . Рішенням суду про розірвання шлюбу місце проживання малолітньої дитини не визначалося.
18 березня 2014 року ОСОБА_2 встановлена група інвалідності в зв`язку з онкологічним захворюванням і він знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Суворовському районі. З 2004 року він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 як член сім`ї ОСОБА_3, якому дана квартира належить на праві власності.
Із квітня 2014 року син разом із матір`ю проживає в сусідній квартирі АДРЕСА_2 , власниками якої є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (бабуся та дідусь дитини). ОСОБА_1 зареєстрована в цій квартирі.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 лютого 2017 року в справі № 523/19589/15-ц, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням відмовлено.
Із 2014 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 існують неприязні відносини, які пов`язані з перешкодами в користуванні належною відповідачеві квартирою АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні в суді першої інстанції 08 лютого 2018 року ОСОБА_3 пояснив суду, що може проживати в належній батькові квартирі АДРЕСА_1 , оскільки вона розташована на одному поверсі поруч із квартирою АДРЕСА_2, де живе його мати.
Відповідач у належній йому квартирі АДРЕСА_1 не проживає, на даний час там мешкають сторонні особи, що визнано сторонами в судовому засіданні та доказуванню не підлягає.