Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 734/329/18
провадження № 61-1359св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Ткаченко Наталія Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., від 04 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання довіреності та договорів дарування недійсними.
В обґрунтування позову вказав, що йому на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (спірний будинок), який він отримав у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї дружини ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його син ОСОБА_5, який на день смерті проживав у спірному будинку. Відповідач ОСОБА_2, яка була однокласницею його покійного сина, звернулась до нього з проханням пожити у зазначеному будинку своїй дочці ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 запевнила його в необхідності укладення довіреності на право управління будинком, для чого взяла у нього оригінали правовстановлюючих документів на будинок, які не повернула.
Після смерті дружини та сина він перебував у стані душевного потрясіння, за станом здоров`я не міг самостійно утримувати будинок, а в обмін на право проживання розраховував на підтримку та допомогу. Він є одинокою особою похилого віку, систематично перебуває на лікуванні, потребує за станом здоров`я стороннього догляду, має вади зору, а тому через свою юридичну необізнаність, фізичний та психологічний стан під час підписання 27 квітня 2012 року довіреності на ім`я ОСОБА_2 про користування спірним будинком був впевнений, що за умови надання права користування цим будинком він отримає допомогу. Оскільки підтримки та допомоги від ОСОБА_3 він не отримав, то прийняв рішення подарувати житловий будинок своїй племінниці ОСОБА_7, проте з`ясував, що спірний будинок йому вже не належить. Лише після отримання у грудні 2017 року безоплатної правової допомоги усвідомив та зрозумів, що через вади зору, важкий психологічний та фізичний стан здоров`я під час підписання довіреності, повної довіри до дій відповідачів, ненадання нотаріусом йому роз`яснень щодо правових наслідків підписання довіреності, він припустився помилки, яка призвела до втрати власності внаслідок відчуження спірного будинку ОСОБА_2 своїй дочці ОСОБА_3 .
За таких обставин позивач з підстав, передбачених статтями 229, 230, 233 ЦК України просив суд визнати недійсними: довіреність від 27 квітня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 684; договір дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 28 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 877; договір дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 12 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 1273.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Соловей В. В. від 20 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними: довіреність від 27 квітня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 684; договір дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 28 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 877; договір дарування частини житлового будинку з надвірними будівлями від 12 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В., за реєстровим номером 1273.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2018 року стягнуто із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 409,60 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що на час посвідчення приватним нотаріусом довіреності від 27 квітня 2012 року існували обставини, які вказували на помилку позивача, а саме неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а вчинені на підставі цієї недійсної довіреності договори дарування не породжують правових наслідків. Крім того, посвідчуючи довіреність, ОСОБА_1 перебував під впливом тяжких сімейних і життєвих обставин.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року задоволено апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Скасовано рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір на підставі статей 229, 230 та 233 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що одночасне застосування цих норм є взаємовиключним. Крім того, суд виходив із недоведеності позовних вимог та обставин, викладених у позовній заяві.
Позивач зареєстрований та проживає у власній квартирі у м. Чернігові, окрім якої має будинок, що межує зі спірним будинком, а тому його доводи щодо порушення права на житло є безпідставними.
Позивач не надав доказів з приводу свого незадовільного стану здоров`я на час посвідчення довіреності, встановлення інвалідності чи його потреби у сторонньому догляді у 2012 році.
Розраховуючи на підтримку та допомогу відповідачів у зв`язку зі своєю хворобою та станом здоров`я в обмін на користування будинком (як вказано в позовній заяві), ОСОБА_1 її протягом 2012 -2017 років не отримував, однак при цьому не вчиняв будь-яких дій з приводу отримання матеріальних благ за користування його власністю.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 стверджував, що в день надання довіреності він, перебуваючи у м. Остер, забирав технічну документацію на спірний будинок з бюро технічної інвентаризації. Вказане не узгоджується з позицією позивача щодо його нездатності в цей день чітко та можливості ясно розуміти і усвідомлювати значення та сутність подій та обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Разом із тим позивач просить суд розглядати справу за його участі.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент підписання довіреності від 27 квітня 2012 року позивач не мав наміру надавати ОСОБА_2 право розпорядження спірним будинком, а мав на меті лише надання права користування ним. Нотаріус не роз`яснив позивачу суті та наслідків підписаної ним довіреності. Суд апеляційної інстанції помилково встановив факт родинних відносини між позивачем та ОСОБА_3 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є особою похилого віку. На момент укладення спірної довіреності йому виповнилося 76 років. Позивач зареєстрований та проживає у власній квартирі в АДРЕСА_2 . Крім цієї квартири йому належить будинок в АДРЕСА_3, що має спільний двір та межує з подарованим в 2012 році ОСОБА_3 будинком.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_4, а 09 квітня 2012 року - син позивача ОСОБА_5
27 квітня 2012 року приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н. В. була посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 3684 довіреність, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 подарувати ОСОБА_3 належний йому житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 . Довіреність була видана строком на три роки до 27 квітня 2015 року (а.с.191).
28 травня 2012 року та 12 липня 2012 року між ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності від 27 квітня 2012 року діяла ОСОБА_2, укладено договори дарування частини житлового будинку (по Ѕ частини), посвідчені приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Ткаченко Н. В. та зареєстровані в реєстрі за №№ 877 та 1273
За змістом цього договору ОСОБА_1 як дарувальник передав безоплатно у власність, а ОСОБА_3 як обдаровувана прийняла у власність як дарунок на умовах цього договору житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.192-194, т.1).
Відповідач ОСОБА_3 після набуття спірного будинку у власність зареєструвалася у ньому разом з малолітньою дитиною та фактично проживає (а.с. 64-65, т.1).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання
чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Згідно із частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Частиною першою статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Відповідно до статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належать вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.