Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/8043/19
провадження № 61-9943св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кабаєва Алла Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Савлук Т. В. від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., від 09 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
В обґрунтування позову вказала, що 19 вересня 2017 року між нею та відповідачем укладено договір довічного утримання, за умовами якого остання зобов`язувалась надати їй матеріальну допомогу у розмірі 100 000 грн, забезпечувати позивача житлом, доглядом та необхідною допомогою, щомісяця сплачувати за житлово-комунальні послуги та надавати матеріальну допомогу в розмірі 1 000 грн.
На виконання умов договору відповідач одразу після його підписання сплатила їй 30 000 грн, інша сума матеріальної допомоги - 70 000 грн відповідачем не виплачена. Відповідач також не виконувала свої обов`язки щодо забезпечення її їжею, здійснення прибирання в квартирі, оплати послуги перукаря, майстра манікюру та педикюру. Ці обставини підтверджуються відсутністю складених між сторонами актів надання послуг та отриманої матеріальної допомоги, як це передбачено пунктом 13 договору довічного утримання. Відповідач взагалі припинила виконання зобов`язань по договору, внаслідок чого вона позбавлена будь-якої допомоги та догляду, перебуває у скрутному матеріальному становищі, в силу свого віку та стану здоров`я не має змоги вийти з квартири, придбати продукти харчування та готувати їжу, вимушена звертатись до сторонніх людей за допомогою.
За таких обставин позивач просила суд розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 19 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А., зареєстрований в реєстрі за №1328.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 19 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1328.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що після укладання договору довічного утримання відповідач лише частково виконувала взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання, а саме: сплатила позивачу 30 000 гривень матеріальної допомоги із загальної суми, передбачено умовами договору, у розмірі 100 000 гривень, сплачувала за житлово-комунальні послуги, до січня 2018 року забезпечувала позивача їжею, здійснювала прибирання квартири та забезпечувала виконання інших послуг, передбачених у пункті 11 договору, однак внаслідок відмови позивача від отримання послуг, пов`язаних із особистими та побутовими потребами, відповідач щомісяця перераховувала по 1 000 гривень на картковий рахунок позивача та припинила виконання зобов`язань по договору з липня 2019 року, після звернення позивача з цим позовом до суду.
За відсутності допустимих доказів, які б мали підтвердити факт належного виконання зобов`язань по договору з боку відповідача, а саме: актів про надання послуг та отримання позивачем матеріальної допомоги, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог та розірвання договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним та не розглянув її клопотання по допит свідків, а суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону повернув зустрічну позовну заяву. Суди не дослідили та не надали належної правової оцінки доказам у справі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. зареєстрований в реєстрі за №1328 (далі - договір).
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 (відчужувач) передала у власність, а ОСОБА_3 (набувач) прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .
За умовами пункту 11 договору, набувач надає матеріальну допомогу відчужувачу в розмірі 100 000 грн, а саме: 30 000 грн в день укладання цього договору; 50 000 гривень у жовтні 2017 року; 20 000 гривень у листопада 2017 року.
ОСОБА_3 зобов`язалась забезпечити житлом ОСОБА_1 шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі, доглядом та необхідною допомогою, а саме: приготуванням їжі; здійсненням легкого прибирання два рази на тиждень, генерального прибирання один раз в три місяці; сплатою послуг перукаря, майстра манікюру та педикюру один раз на місяць; здійсненням догляду та необхідної допомоги; забезпеченням радіо-, телевізійним та телефонним зв`язком щоденно.
Набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати всі комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг. За умовами пункту 12 договору, набувач надає відчужувачу щомісячну матеріальну допомогу у розмірі 1 000 гривень.
На підтвердження наданих та отриманих послуг і матеріальної допомоги в кінці кожного місяця, але не пізніше 28 числа кожного місяця набувач та відчужувач складають та підписують акт наданих послуг та отриманої матеріальної допомоги.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.