Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 537/1085/18
провадження № 61-6701св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Крюківський відділ державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у складі судді Хіневича В. І. від 05 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю., від 27 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Крюківського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Крюківський ВДВС м. Кременчука), Постолової Н. І. про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позову вказав, що в провадженні Крюківського ВДВС м. Кременчука знаходилось виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 жовтня 1997 року по справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину, в рамках якого постановою державного виконавця від 05 квітня 2005 року з метою збереження майна для подальшої реалізації було накладено арешт на належну йому на праві власності 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 закінчено 25 лютого 2010 року, у зв`язку з тим, що дитина, на утримання якої стягувалися аліменти, досягла повноліття.
При винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем не було вирішено питання щодо зняття вказаного арешту. На його звернення щодо зняття арешту з майна, 14 грудня 2017 року державний виконавець відмовив йому у знятті цього арешту, посилаючись відсутність підстав для зняття арешту. Встановити розмір заборгованості по сплаті аліментів неможливо, оскільки виконавче провадження знищено згідно із актом про знищення від 24 лютого 2014 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
На час подання позову у Крюківському ВДВС м. Кременчука відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження щодо нього, а тому він звернувся до ОСОБА_2 з листом, у якому просив повідомити його про розмір претензійних вимог, підтверджених належним чином, оскільки аліменти на утримання дитини сплачувалися ним вчасно і виплачені у повному розмірі.
При цьому, з 2010 року ОСОБА_2 не пред`являла до нього претензій матеріального характеру щодо сплати заборгованості по аліментах, стягнутих на утримання сина, хоча вказує на наявність такої заборгованості.
Таким чином арешт, накладений на належне йому майно, не дозволяє йому реалізувати своє право власності, а тому позивач просив суд зняти арешт, накладений на належне йому на праві власності майно.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Знято арешт, накладений на належне ОСОБА_1 на праві власності майно, на підставі постанови державного виконавця Летюка І. І. № 537201 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 квітня 2005 року при виконанні виконавчого листа № 2-117, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 13 жовтня 1997 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Судові рішення мотивовані тим, що державним виконавцем, в порушення вимог закону при закінченні виконавчого провадження не було скасовано арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_1, з урахуванням недоведеності наявності та дійсного розміру заборгованості останнього по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що боржник вправі оскаржити дії чи рішення державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а тому суди, вирішивши спір у порядку позовного провадження, порушили норми процесуального права. Оскільки позивач визнавав факт наявності заборгованості по сплаті аліментів, тому суди безпідставно зняли арешт із майна боржника. Позивач не надав доказів, які б спростували те, що виконавче провадження закінчено з підстав, які передбачають обов`язок державного виконавця зняти арешт з належного боржнику майна.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09 жовтня 1997 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27 серпня 1997 року до досягнення повноліття дитиною (а.с. 8).
Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Летюка І. І. від 05 квітня 2005 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-117, виданого 13 жовтня 1997 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, з метою збереження майна для подальшої реалізації, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, а саме на 1/6 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 (а.с.10).
Наведене також підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 106805200 від 08 грудня 2017 року.
14 грудня 2017 року Крюківським ВДВС м. Кременчука надано відповідь за вих. № 57526 ОСОБА_1, відповідно до якої у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 . Згідно із відомостями автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавче провадження закінчено 25 лютого 2010 року у зв`язку з тим, що дитина, на утримання якої стягувались аліменти, досягла повноліття. Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження не передбачає звільнення майна з-під арешту. Встановити розмір заборгованості по сплаті аліментів неможливо, оскільки виконавче провадження знищено згідно із актом про знищення від 24 лютого 2014 року, у зв`язку з закінченням терміну зберігання. У зв`язку з викладеним, для зняття арешту з майна, у відповідності до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна (а.с.12).
ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 направив лист, який остання отримала 17 січня 2018 року та у якому просив повідомити йому розмір претензійних вимог щодо несплати ним аліментів.
Відповідно до листа-відповіді Крюківським ВДВС м. Кременчука від 10 липня 2018 року за вих. № 28584 згідно із перевіркою бази даних встановлено, що у Крюківському ВДВС м. Кременчука відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 . На виконанні перебувало виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, яке закінчено 25 лютого 2010 року у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. У зв`язку з наявністю заборгованості на нерухоме майно позивача було накладено арешт. Встановити розмір заборгованості по сплаті аліментів неможливо, оскільки виконавче провадження знищено згідно із актом про знищення від 24 лютого 2014 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 61).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.