ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 200/5262/19-а
адміністративне провадження № К/9901/34258/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління ДПС у Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року (суддя Череповський Є.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вєлор"
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вєлор"; далі також - Позивач, ТОВ "Компанія Вєлор") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області; далі також - Відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року: - №0010561411 форми "В4"; - №0010551411 форми "Р".
Обґрунтовуючи позовну заяву, Позивач вказував, що Відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки реальність господарських операцій щодо поставки товару (вугільної фракції дрібнодисперсної) за договорами ТОВ "Ізотранс" та ТОВ "Провнел" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. В той же час, висновки контролюючого органу про безтоварність операцій носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено.
Оскаржувані судові рішенням мотивовано тим, що наданими Позивачем доказами у їх сукупності підтверджується реальне отримання товару - вугільної фракції дрібнодисперсної у контрагентів: ТОВ "Ізотранс" та ТОВ "Провнел", а податкова інформація щодо вказаних суб`єктів господарювання не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзиву на касаційну скаргу Позивачем не надано.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Вєлор" з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ "Ізотранс" за червень та липень 2018 року, ТОВ "Провнел" за липень 2018 року Управлінням складено акт від 11 грудня 2018 року №1446/05-99-14-11/25121804, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: - завищено податковий кредит всього у сумі 3490852,00 грн., у тому числі за червень 2018 року у розмірі 2289804,00 грн., за липень 2018 року у сумі 1201048,00 грн.; - занижено податок на додану вартість всього у сумі 1722929,00 грн., у тому числі за липень 2018 року у сумі 1722929,00 грн., - завищено від`ємне значення податку на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1767923,00 грн., у тому числі за липень 2018 року сумі 1767923,00 грн.
Вказані висновки контролюючого органу мотивовано непідтвердженням здійснення постачання товарів по ланцюгу постачання та відсутністю документального підтвердження їх походження (виробника, імпортера), транспортування та використання у власній господарській діяльності Позивачем.
29 грудня 2018 року на підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- форми "Р" №0010551411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 2584393,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 1722929,00 грн., за штрафними санкціями 861464,50 грн.;
- форми "В4" №0010561411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1767923,00 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарські операції з придбання Позивачем товару (вугільної продукції) є нереальними, оскільки в актах приймання-передачі не зазначено місце їх складання та вказує на ненадання Позивачем документального підтвердження повноважень осіб, якими отримано відповідні товарно-матеріальні цінності.
Також Відповідач наголошує на відсутності у контрагентів Позивача трудових ресурсів у необхідній кількості, основних фондів, приміщень, виробничих приміщень та транспорту для виконання такого роду операцій та посилається в обґрунтування своє позиції на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 червня 2017 року (провадження №21-3418а16), а також сформовані Верховним Судом у постановах: від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16, від 22 березня 2018 року №815/3666/16, від 20 лютого 2018 року у справі №809/117/13-а, від 22 березня 2018 року у справі №815/3666/16, від 10 квітня 2018 року у справі №815/24/17.
Крім того, скаржник зауважує про непідтвердження руху товарів по ланцюгу постачання до третьої ланки, оскільки за результатами аналізу зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних встановлено, що контрагентами Позивача, а саме: ТОВ "Ізотранс" у травні, червні, липні 2018 року та ТОВ "Провнел" у липні 2018 року, здійснювалось придбання вугільної фракції дрібнодисперсної у постачальника - ТОВ "Заубер Холдінгс Україна", яким, водночас, відповідно до даних ЄРПН за період з 1 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, не встановлено придбання такого товару і останнє не здійснює діяльність у сфері видобутку та переробки вугілля.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також ? Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац дев`ятий частини другої статті 9 Закону №996-XIV)".
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 травня 2018 року між ТОВ "Донвуглересурси" (покупець) та ТОВ "Ізотранс" (постачальник) укладено договір поставки №1405/в, предметом якого є передача у власність покупця товару в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погоджених Сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього.