ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/2563/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" (далі - Компанія)
про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
за касаційною скаргою Амвросіївського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків: далі - Відділ ДВС)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020
за скаргою Компанії на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС
у справі № 905/2563/16
за позовом Компанії
до товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" (далі - Товариство)
про стягнення сум 3% річних, пені та "інфляційних втрат",
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2016: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії суму 3% річних - 251,22 грн., пеню в сумі 5 223, 81 грн., "інфляційні витрати" в сумі 2 497,44 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 363, 85 грн.
На виконання цього рішення було видано відповідний наказ.
14.11.2019 до названого господарського суду надійшла скарга Компанії на дії та бездіяльність державного виконавця, з відповідними вимогами Компанії.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.12.2019 скаргу Компанії залишено без задоволення.
Відповідна ухвала оскаржена Компанією в апеляційному порядку.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020: апеляційну скаргу Компанії задоволено; зазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано; скаргу Компанії на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС Осипова А.О. задоволено; визнано дії названого державного виконавця у виконавчому провадженні №53366327 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 07.11.2016 зі справи №905/2563/16, які полягають у винесенні постанови від 28.10.2019 (далі - Постанова від 28.10.2019) про повернення цього ж наказу господарського суду стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними; визнано недійсною та скасовано Постанову від 28.10.2019; визнано за період з 18.11.2018 по 28.10.2019 неправомірною бездіяльність названого державного виконавця щодо примусового виконання згаданого наказу господарського суду, яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні; стягнуто з Відділу ДВС на користь Компанії 3 200 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд скарги на дії та бездіяльність Відділу ДВС, а також 1 921 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 07.04.2020 касаційну скаргу Відділу ДВС залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначала, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) змушене буде понести витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги Відділу ДВС на постанову Східного апеляційного господарського суду у цій справі. Об`єм, розмір та обсяг таких витрат на момент подання відповідного відзиву визначити неможливо, але орієнтовний розмір понесених судових витрат не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт у регіонах України.
13.04.2020 Компанія надіслала до Касаційного господарського суду заяву про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з Відділу ДВС на користь Компанії судові витрати на правничу допомогу, понесені під час та у зв`язку із касаційним оскарженням постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 905/2563/16 у розмірі 4 700 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 14.03.2020 № 14-03-2020 (далі - Договір), укладений Компанією та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем; акт приймання-передачі документів відповідно до Договору від 14.03.2020; акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 13.04.2020 відповідно до Договору на загальну суму 4 700 грн., який підписано Компанією та адвокатом Грищенком О.М. без жодних зауважень; квитанцію від 13.04.2020 № 0.0.1674479309.1 про сплату Компанією адвокату Грищенку О.М. 4 700 грн. за послуги з надання правової допомоги за Договором.
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).
Згідно із Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України):
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16);
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 123);
- до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123);
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126);
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126);
- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126);
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126);
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126);
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129);
- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244).
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.