ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 415/3662/16-к
провадження № 51-5558 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря
судового засідання Медицької У.І.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Керімова Р.К. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 04 березня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Лисичанськ Луганської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції змінено. Строк покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з дня набрання вироком законної сили - 12 вересня 2019 року. Зараховано в строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 27 квітня 2016 року по 11 вересня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на АДРЕСА_2, маючи умисел на заподіяння смерті іншій людині, під час сварки з ОСОБА_2, якого витягнув із салону автомобіля "SubaruLegacy", державний номер НОМЕР_1, наніс останньому руками та ногами, взутими у берці, численні удари по різним частинам тіла, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_2 помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_2, його дії неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України;
- прокурор протиправно двічі змінював у судовому засіданні обвинувачення, спираючись на одні й ті ж самі докази;
- суд першої інстанції обґрунтував свої висновки недопустимими доказами - висновками експертів, які працюють в установі, підпорядкованій органу слідства; протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_3, яка є його дружиною і яка в судовому засіданні відмовилась давати показання; показаннями свідка ОСОБА_4, яка перебуває на обліку у психіатра;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги його захисника та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання щодо неправильної кваліфікації його дії за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки умислу на заподіяння смерті іншій людині у нього не було.
Проте зазначені доводи засудженого Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Оцінка доказів має здійснитись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Той факт, що ОСОБА_1 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_2, підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, обшуку, слідчого експерименту, висновках експертиз.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині є умисним вбивством.
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 5-35 кс 14 від 22 січня 2015 року, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.