Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 524/6307/18
провадження № 51-6251 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тищенка С.В. на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018170090001463 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, у тому числі: а) за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 жовтня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; б) за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 жовтня 2017 року та визначено 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року, більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання час відбування ним покарання за попереднім вироком з 19 червня по 11 грудня 2018 року включно.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу захисника Тищенка С.В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у м. Кременчуці умисно, таємно, повторно, шляхом проникнення у приміщення, вчинив ряд крадіжок майна: 19 березня 2018 року - у потерпілого ОСОБА_2 на суму 3200 грн, 26 квітня 2018 року - у потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 1 120,33 грн, 02 червня 2018 року - у потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 5064,36 грн, 09 червня 2018 року - у потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 5593,91 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Зазначає, що жодними доказами не доведено вчинення крадіжок саме ОСОБА_1 . В основу вироку покладені показання, дані на слідчому експерименті, що є неприпустимим, а решту доказів зібрано під час перебування під вартою в іншій справі.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень (із яким погодився і суд апеляційної інстанції) зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими. Оцінюючи всі докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про достатність цих доказів для прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильно кваліфікував його дії.
Погоджуючись із висновком суду про допустимість такого доказу, як протокол слідчого експерименту, колегія суддів слідує позиції, викладеній в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17). Згідно даної позиції, метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.