ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 201/6259/17
провадження № 51-733км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Грищенка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030000135, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, жителя м. Дніпра, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою скаргу захисника Грищенка В.В. на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Звільнено ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 379,82 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн - моральної шкоди.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 березня 2016 року близько 02:00, керуючи автомобілем "SAMSUNG SM 5", (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у м. Дніпрі по вул. Січеславській Набережній у напрямку вул. Ливарної, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, всупереч вимогам пунктів 1.3, 1.5, п.п. "б" п. 2.3, пунктів10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявляючи злочинну недбалість, будучи неуважним до зміни дорожньої обстановки, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру, перед початком маневру повороту ліворуч не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, та не надав дорогу автомобілю "DAEWOO LANOS" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо, почав виконувати поворот ліворуч на вул. Ливарну, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення правою боковою частиною керованого ним автомобіля з передньою частиною автомобіля "DAEWOO LANOS".
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "DAEWOO LANOS" ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійних ран і численних саден на обличчі; закритого уламкового перелому заднього краю правої вертлюжної западини, уламкового перелому медіальної поверхні голівки правої стегнової кістки з вивихом правої стегнової кістки. Порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 та 16.13 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП і заподіянням тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Грищенко В.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- винуватості ОСОБА_1 матеріалами провадження не підтверджено, він не мав технічної можливості уникнути ДТП, а сумнівний характер наявності причинного зв`язку між діями обвинуваченого ОСОБА_1 та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень потерпілого не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом";
- технічні параметри, здобуті в результаті слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків, недостовірні та прямо не підтверджують обставин, що мають значення для кримінального провадження, а тому є неналежними доказами;
- висновком експерта від 29 грудня 2017 року № 10.1-10.4/082, який суд визнав таким, що не викликає сумнівів у його правдивості, встановлено обставини, за яких показання потерпілого та свідків, а також всі слідчі експерименти за їх участю не відповідають фактичним обставинам зближення транспортних засобів перед зіткненням;
- показання свідків не відповідають обставинам ДТП, викривляють і спотворюють їх, а тому не можуть бути вихідними даними для проведення експертиз, а висновки експертів, отримані за такими неналежними доказами (вихідними даними), також не можуть бути належними доказами;
- належним доказом є лише висновок експерта від 29 грудня 2017 року №10.1-10.4/082, зроблений на підставі безпосереднього дослідження пошкоджених транспортних засобів та оцінки слідової інформації, зафіксованої протоколом огляду місця ДТП яким встановлені швидкості автомобілів, місце їх зіткнення, інші параметри і відповідно до якого дії водія ОСОБА_1 дійсно не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 16.13 ПДР, але це не було причиною настання цієї ДТП, тобто він не мав технічної можливості запобігти зіткненню вищевказаних ТЗ своєчасним виконанням тих чи інших норм ПДР;
- суд не заперечив висновку експерта від 29 грудня 2017 року № 10.1-10.4/082 у частині дій водія ОСОБА_3, який, на думку суду, є достовірним, відповідно до якого цей водій мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом своєчасного виконання вимог п. 12.4 та п.п. "б" п. 12.9 ПДР, що було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод;
- суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували вимоги статей 85, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час оцінки таких доказів, як протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_2, висновки експертів з точки зору їх належності, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що в цьому випадку є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке вплинуло на правову оцінку обставин, оскільки у разі виключення зазначених доказів як неналежних з інших матеріалів справи у діях обвинуваченого ОСОБА_1 не вбачається складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, а отже саме зазначені порушення норм процесуального права перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення щодо його невинуватості.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги, викладені в касаційній скарзі;
- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Мотивуючи свою скаргу, засуджений ОСОБА_1 оспорює зазначені обставини та зазначає про надання судами неправильної оцінки доказам, на підставі яких постановлено судові рішення (показанням потерпілого і свідків, даним протоколів слідчих експериментів, висновкам експертиз), що, на його думку, привело до застосування закону про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, засуджений по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірки на підставі ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час допиту в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 показав, що виконував поворот ліворуч і, коли перебував вже на першій смузі руху для зустрічного транспорту, відчув удар у правий бік свого автомобіля, як з`ясувалося пізніше, автомобілем "DAEWOO LANOS", що рухався зі значною швидкістю і якого він не побачив, у тому числі і через проблискові маячки патрульного автомобіля. Перед маневром повороту він виконав вимоги ПДР, перешкод у русіне виявив, а тому винуватим себе не визнав.
Суд у вироку критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки вони не узгоджуються з матеріалами провадження та спростовуються сукупністю наявних у провадженні доказів.
Зокрема, суд урахував показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які в судовому засіданні пояснили, що рухались автомобілем "DAEWOO LANOS" у нічний час із ввімкненим світлом фар, під`їжджаючи до перехрестя, не змінювали напрямку руху чи швидкості, бачили, що світлофор не працює, а назустріч їм рухається автомобіль. Зненацька цей автомобіль, не вмикаючи покажчика повороту, приблизно за 36 метрів від їхнього автомобіля почав рух ліворуч, водій ОСОБА_3 екстрено гальмував, однак сталось зіткнення передньою частиною автомобіля "DAEWOO LANOS" з боковою частиною автомобіля "SAMSUNG", яким керував обвинувачений.