ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 199/2991/15
провадження № 51-1795км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Гусєва І.І. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040630000168, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Олександрівського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2016 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 4 ст.187 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 5 років;
- на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2013 року та остаточно визначено покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2019 року залишив вирок без зміни, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та прокурора - без задоволення. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) зарахував ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 січня 2015 року до 22 березня 2017 року та з 3 жовтня 2018 року до 18 вересня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_3 з корисливих мотивів, вчиненому в ході розбійного нападу на останнього, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, за встановлених у вироку обставин.
Так, ОСОБА_1 27 січня 2015 року близько 23:10 поблизу будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_3, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбій), та на умисне протиправне спричинення смерті потерпілому з метою заволодіння його майном, використовуючи невстановлений сплощений твердий предмет з колючо-ріжучими властивостями, напав на потерпілого ОСОБА_3 та умисно завдав йому не менше двадцяти ударів у ділянки обличчя, шиї та тулубу і не менше восьми ударів тупим твердим предметом у голову та по нижніх кінцівках потерпілого, тим самим заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
Після цього ОСОБА_1, користуючись безпорадним станом ОСОБА_3, заволодів майном потерпілого на загальну суму 1584,70 грн.
Крім того, ОСОБА_1 на початку вересня 2014 року за невстановлених обставин у невстановленої особи придбав бойові припаси в кількості 16 штук, після чого переніс їх до місця свого тимчасового проживання у АДРЕСА_2 ), де незаконно їх зберігав.
29 січня 2015 року в період з 22:15 по 23:40 в ході проведення огляду за вказаним місцем тимчасового проживання ОСОБА_1 співробітники міліції виявили та вилучили патрони в кількості 16 штук, серед яких 15 патронів є бойовими припасами - військовими проміжними патронами калібру 5,45 мм, призначеними для стрільби із такої бойової нарізної вогнепальної зброї: автоматів АК-74, АКС-74, ручного кулемета РПК та їх модифікацій; 1 патрон є бойовим припасом - військовим проміжним патроном калібру 7,62 мм, призначеним для стрільби із такої бойової нарізної вогнепальної зброї: автоматів АК, АКМ, АКМС, карабіна СКС, ручних кулеметів РПК, РПКС та їх модифікацій, які ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав за місцем свого тимчасового проживання.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, судове слідство проведено неповно й однобічно, з обвинувальним нахилом, судом надано неправильну оцінку доказам, не повністю викладено показання потерпілої, судово-медичного експерта, не точно наведено показання свідків, а саме показання свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо впізнання шапки; досліджено не всі докази, які є в матеріалах провадження;
- він не вчиняв убивства потерпілого, але дійсно викрав в останнього куртку, однак цю куртку було вилучено під час обшуку без дозволу слідчого судді та господаря гаража, до оголошення підозри, без понятих і захисника, а тому є недопустимими як цей доказ, так і інші відповідно до практики ЄСПЛ та доктрини "плодів отруєного дерева";
- у ході досудового розслідування прокурором протягом короткого проміжку часу (одного дня) було оголошено про зміну підозри, надано час на ознайомлення та передано провадження до суду, і під час усіх цих дій був відсутній захисник;
- йому не надавались для вивчення речові докази, у тому числі шапка, знайдена на місці вчинення злочину;
- встановлення часу смерті потерпілого не підтверджено жодним доказом;
- у вироку не вказано про обручку, яка зникла в потерпілого, зі слів його дружини, що свідчить про причетність до злочину третіх осіб, оскільки він цієї обручки не викрадав і в нього її вилучено не було;
- не оголошувався та не вивчався протокол про застосування службового собаки, у якому зазначено про речові докази, виявлені поряд із місцем злочину, що можуть мати значення для встановлення осіб, причетних до вбивства потерпілого;
- неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону потягли неправильне застосування кримінального закону, оскільки призвели до неправильної кваліфікації його дій;
- апеляційний суд усупереч вимогам статей 404, 419, 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не виконав указівок Верховного Суду, викладених в постанові від 3 жовтня 2018 року; ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційних скаргах сторони захисту; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторнедослідження обставин, не досліджених судом першої інстанції (щодо витребування даних мобільних операторів, щодо дослідження протоколів слідчого експерименту, про застосування службового собаки та речових доказів - двох шапок, його та потерпілого); не зарахував відбутий ним строк покарання з 23 березня 2017 року до 2 жовтня 2018 року з розрахунку один день ув`язнення за двадні позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIIIта не мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги; прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без змін.
Мотиви Суду
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, у касаційній скарзі не оскаржується.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду (відхилення клопотання про дослідження речового доказу - шапки потерпілого, матеріалів, наданих операторами мобільного зв`язку "Київстар" та "МТС", протоколу про застосування службового собаки та інших), та необхідності переоцінки доказів, у тому числі показань свідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом, яким у судових рішеннях дано належну оцінку.
Будучи допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що вийшов з кафе та побачив чоловіка, який лежав на землі і, на його думку, перепив та спав, а тому вирішив зняти з нього та викрасти куртку, з якої в подальшому витягнув гаманець та мобільний телефон. По дорозі додому він виявив пропажу своєї шапки та зрозумів, що міг залишити її біля чоловіка, коли згортав куртку. Також ОСОБА_1 зазначив, що він показував слідчим дорогу до гаража, де вилучили куртку загиблого, але вважає протокол огляду гаража недопустимим доказом, оскільки він лише користувався цим гаражем, а дозволу дійсного власника гаража під час його огляду не було отримано. Припустив, що головний убір (в`язана шапка), оглянута в суді, це та шапка, яку він носив.
Водночас суд першої інстанції навів у вироку надані у суді показання працівника кафе - свідка ОСОБА_5, яка в ніч на 27 січня 2015 року обслуговувала ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та вказала, що вони в один час перебували в кафе, розпивали спиртні напої, а близько 23:00 одночасно, проте окремо один від одного, залишили приміщення кафе.
Судово-медичний експерт ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив висновок експерта від 27 лютого 2015 року № 129/ЛЕ/17 і роз`яснив, що смерть потерпілого ОСОБА_3 могла наступити 27 січня 2015 року в період часу з 23:10 до 23:20, що спростовує доводи в касаційній скарзі про відсутність доказів щодо встановлення часу смерті потерпілого.
Суд першої інстанції встановив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується наведеними у вироку доказами, зокрема показаннями потерпілої та свідків, протоколами огляду місця події від 28 і 31 січня 2015 року, пред`явлення речей для впізнання,висновками судово-медичної, трасологічної, медико-криміналістичної, імунологічних експертиз та іншими доказами, які узгоджуються між собою.
Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу на те, що сам обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування добровільно вказав на місце, куди він відвіз куртку ОСОБА_3, якою він незаконно заволодів, - гараж на ж/м Тополя, власником якого є ОСОБА_7, і саме ця куртка була впізнана потерпілою ОСОБА_2 як така, що належала її чоловіку. Відповідно до висновку експерта від 11 березня 2015 року № 241 за результатами проведення імунологічної експертизи в слідах крові на куртці встановлено наявність слідів крові людини, що може належати потерпілому ОСОБА_3 (об`єкт № 1, 2, 5-9, 15), а також ОСОБА_1 (об`єкт № 14).
Відповідно до висновку експерта № 207 від 6 березня 2015 року за результатами проведення імунологічної експертизи в слідах на кросівку та спортивній кофті, вилучених при огляді в ОСОБА_1, встановлено кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_3 .
На підставі аналізу вищевказаних доказів, ретельно досліджених у суді та визнаних достатніми й допустимими, судпершої інстанції, виходячи з конкретних обставин провадження, дійшов висновку про неспроможність доводів обвинуваченого ОСОБА_1 щодо нездійснення ним розбійного нападу та вбивства. У ході судового розгляду будь-яких фактів, підстав, які підтверджували би твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що кримінальне провадження стосовно нього слідчим органами сфальсифіковане і будь-який з доказів було здобуто незаконно з порушенням норм КПК, судом першої інстанції встановлено не було.
З такими висновками погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізувавши й спростувавши доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Зокрема, в ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів обвинуваченого про непричетність до скоєння злочинів. Ці заперечення проти обвинувачення детально розглядалися судом першої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.