Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 237/1513/16-к
провадження № 51-2470 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050690000460 та № 12016050690000512, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Надеждінка Красноармійського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мар?їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 309 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим зараховано в строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року та визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що віннавесні 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, поблизу с. Курахове Мар?їнського району Донецької області знайшов набої калібру 5,45 мм у кількості 43 штуки, які в подальшому переніс до місця свого проживання, що на АДРЕСА_1, та став зберігати без передбаченого законом дозволу до часу, коли їх було виявлено та вилучено працівниками поліції 18 квітня 2016 року в ході його особистого обшуку.
Крім того, ОСОБА_1 у червні 2015 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1, незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 9,48 г, який було виявлено та вилучено працівниками поліції 27 квітня 2016 рокув ході його особистого обшуку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. залишено без задоволення, а вирок Мар?їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області Бойко Н.О. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість. На обґрунтування своїх вимог вказує, що оскільки ОСОБА_1 вчинив продовжувані злочини, які розпочаті до, а закінчені та виявлені вже після постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року і до повного відбуття ним покарання за вказаним вироком, а тому місцевий суд, визначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання, мав застосувати вимоги ч. 1 ст. 71 КК України та призначити покарання шляхом повного або часткового складання покарань за новим вироком та попереднім вироком. Залишаючи вирок місцевого суду без зміни, апеляційний суд вказаних порушень не усунув, переконливих й вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора не надав та безпідставно залишив таку скаргу без задоволення, чим порушив вимоги статей 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області не надходило.
У судовому засіданні прокурор Вараниця В.М. підтримав касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О., просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається зі змісту вироку, місцевий суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановивши обставини вчинення злочинів та їх наслідки.
У касаційній скарзі прокурор вказує про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, зазначає, що, постановляючи вирок та призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання, місцевий суд повинен був застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України та не мав підстав для застосування ч. 4 ст. 70 КК України. Апеляційний суд у свою чергу вказаних порушень місцевого суду не усунув.
Колегія суддів часткового погоджується з такими доводами касаційної скарги прокурора з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
При цьому відповідно до встановлених судом фактичних обставин у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 навесні 2015 року знайшов набої калібру 5,45 мм у кількості 43 штуки, які в подальшому переніс до місця свого проживання та став зберігати без передбаченого законом дозволу до часу їх виявлення та вилучення 18 квітня 2016 року працівниками поліції в ході його особистого обшуку.
Крім того, ОСОБА_1 у червні 2015 року незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який було виявлено та вилучено 27 квітня 2016 рокупрацівниками поліції в ході його особистого обшуку.
Так, носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ст. 263 КК України), а також незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичного засобу (ст. 309 КК України) є триваючими злочинами, які характеризуються безперервним здійсненням протягом визначеного часу злочинного діяння, об`єктивна сторона якого розтягнута в часі. Такі триваючі злочини вважаються закінченими у момент їх виявлення, а також примусового або добровільного припинення.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов неправильного висновку під час призначення ОСОБА_1 остаточного покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 України, оскільки інкриміновані йому злочини, які є триваючими та вважаються закінченими в момент їх виявлення чи припинення, вчинені після постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року.