Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 688/1553/19
провадження № 51-2142км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Чагарного М.П.,
захисника Гіппіуса О.Б. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гіппіуса О.Б. на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
засудженого за ч. 1 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомШепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбуття покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави вартість судових витрат на проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 572 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 01 серпня 2018 року близько 22:20, перебуваючи неподалік кафе-бару "Корона", що на вул. Алея Хохтів, 14 у м. Старокостянтинові Хмельницької області, керуючись корисливим мотивом, умисно здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу. Так, він підійшов упритул до ОСОБА_2 та, прокрутивши перед його грудною кліткою предметом ззовні схожим на ніж, який дістав із кишені шортів, з метою подолати опір потерпілого й упередити протидію нападу, створюючи обстановку, яка реально загрожує життю і здоров`ю потерпілого була сприйнята останнім такою, що може бути реалізована, висловив вимогу передати йому наявні у ОСОБА_2 грошові кошти і гаманець.
Потерпілий ОСОБА_2, сприймаючи погрозу застосування ОСОБА_1 предмета, схожого на ніж, як реальну для власного життя і здоров`я, перебуваючи під впливом останнього, всупереч своїй волі передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27 грн різними купюрами та гаманець марки "Punch" вартістю 133 грн. Потерпілому було завданоматеріальну шкоду на загальну суму 160 грн.
Хмельницький апеляційний суд вироком від 10 лютого 2020 року апеляційні скарги прокурора, неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_3 задовольнив частково, апеляційні скарги ОСОБА_1 і його захисника Гіппіуса О.Б. залишив без задоволення, а вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року в частині призначення покарання та звільнення ОСОБА_1 від відбуття призначеного йому покарання з випробуванням скасував та ухвалив у цій частині новий вирок, призначивши ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк покарання визначено обчислювати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку захисника, є неправомірна кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК, оскільки під час розгляду справи у місцевому суді не було встановлено ні обставин нападу, ні насильства, ні погроз насильством, які є небезпечними для життя чи здоров`я потерпілого. Вважає, що дії засудженого потребують іншої кваліфікації.
Також стверджує, що дії його підзахисного були спрямовані на заволодіння коштами у розмірі 27 грн та порожнім гаманцем, що з огляду на положення ст. 11 КК не становить суспільної небезпеки.
Крім цього, суди безпідставно не взяли до уваги, що ОСОБА_1 одразу добровільно повернув гаманець потерпілому, що є пом`якшуючою покарання обставиною.
Стверджує, що під час перегляду справи в апеляційному порядку суд безпідставно не погодився з висновком місцевого суду, який, звільняючи його підзахисного від відбуття покарання з іспитовим строком, врахував наявність у нього малолітньої дитини.
Вважає, що суди також безпідставно не взяли до уваги наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Гіппіус О.Б. у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу, просив задовольнити її.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника і просив задовольнити її.
Прокурор Чагарний М.П. касаційну скаргу захисника не підтримав та заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, позицію прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника Гіппіуса О.Б. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Частиною 2 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також фактичні обставини кримінального провадження.
Згідно з вимогами ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними є порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Оцінюючи правомірність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень із точки зору правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що висновки судів про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, є обґрунтованими, судові рішення постановлені з дотриманням вимог КПК, а доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак розбою, натомість необхідність кваліфікації вчиненого кримінально караного діяння за іншою статтею КК колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 КК розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Відмежовуючи грабіж від розбою, слід виходити з того, що однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погроза його застосування, метою яких є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Погроза застосування насильства під час розбою полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а під час грабежу - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров`я.