ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 523/16917/15-к
провадження № 51-2564км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного
кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2
(у режимі відеоконференції),
захисників Бальона В. Н., Судакова В. В.
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
Куцької С. А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження апеляційним судом, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеси, який зареєстрований та фактично проживає у цьому місті
( АДРЕСА_1 ), раніше не судимого;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Шевченкове Березівського району Одеської області, жителя
АДРЕСА_2 , зареєстрованого в цьому ж місті
( АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
яких обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2017 року
ОСОБА_2 та ОСОБА_1, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визнано невинуватими і за недоведеністю вчинення цього злочину виправдано.
Застосовані до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожного окремо, запобіжні заходи у виді застави скасовано.
Внесену за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заставу в сумі 97 440 грн, щодо кожного окремо, ухвалено повернути заставодавцю.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалено скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінив у частині вирішення питання стосовно долі речових доказів.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 , кожному окремо, пред`явлено обвинувачення в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище (першим обвинуваченим),
а також в одержанні службовою особою (другим обвинуваченим) неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду,
будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
ОСОБА_2 , обіймаючи відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) від 12 березня 2015 року № 6 посаду начальника управління податкового аудиту як самостійного структурного підрозділу ДПІ
(п. п. 1.1 Положення про відповідне управління (далі - Положення), затвердженого наказом начальника ДПІ від 23 березня 2014 року № 46), був службовою особою контролюючого органу (територіального органу виконавчої влади), яка займала відповідальне становище, а також працівником правоохоронного органу (ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"), суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбачені ст. 3 Закону України
"Про запобігання корупції", та керувався у своїй діяльності законами України й іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
До службових обов`язків ОСОБА_2 належали здійснення заходів щодо запобігання, виявлення та припинення корупційних діянь серед підпорядкованих працівників, здійснення керівництва діяльністю управління, контроль за діяльністю працівників управління щодо чіткого, своєчасного і якісного виконання обов`язків, передбачених Законом України "Про державну службу", вищезазначеним Положенням та посадовими інструкціями (підпункти 3.4, 4.1, 4.2 Положення).
ОСОБА_1 , обіймаючи відповідно до наказу начальника ДПІ від 10 квітня
2015 року № 16 посаду головного державного ревізора-інспектора сектору планування та інформаційного забезпечення управляння податкового аудиту ДПІ, будучи наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями, був службовою особою контролюючого органу (територіального органу виконавчої влади), а також працівником правоохоронного органу (ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"), суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбачені ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції",
та керувався у своїй діяльності законами України й іншими підзаконними
нормативно-правовими актами.
До службових обов`язків ОСОБА_1 належали підготовка та оформлення наказу, письмового повідомлення про проведення документальної перевірки (зустрічної звірки), вручення платнику податків копії наказу та письмового повідомлення про проведення документальної перевірки (зустрічної звірки), проведення документальних перевірок (зустрічних звірок) юридичних осіб, проведення документальних перевірок за рішенням суду (слідчого судді), постановою органу, що здійснює
оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеного ними відповідно
до закону, оформлення результатів документальних перевірок (підпункти 2.2.17.1, 2.2.17.2, 2.2.17.4, 2.2.17.8, 2.2.17.10 посадової інструкції, затвердженої 23 березня
2015 року виконувачем обов`язків начальника ДПІ).
21 квітня 2015 року керівництвом ДПІ ОСОБА_2 як керівнику структурного підрозділу було доручено організацію виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці ОСОБА_3 від 17 березня 2015 року про проведення перевірки Малого колективного підприємства "Праця" (далі - МКП "Праця") в межах досудового розслідування кримінального провадження №12014160790000077
від 12 листопада 2014 року за ознаками ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК.
Наприкінці травня 2015 року ОСОБА_2 замість забезпечення контролю за проведенням перевірки вказаного платника податків, діючи всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що за специфікою роботи проведення цієї перевірки буде доручено його підлеглим, досяг попередньої змови з ОСОБА_1 щодо одержання неправомірної вигоди від директора МКП "Праця" ОСОБА_4 .
За наказом виконувача обов`язків начальника ДПІ ОСОБА_11 від 23 червня
2015 року № 369 проведення вищезазначеної позапланової документальної перевірки було доручено ОСОБА_1 .
О 17 годині 54 хвилини 24 червня 2015 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1, у приміщенні службового кабінету НОМЕР_1 розташованого на другому поверсі приміщення ДПІ за адресою: вул. Академіка Заболотного, 38-А,
м. Одеса, одержав від директора МКП "Праця" ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 3 500 дол США за не проведення позапланової документальної перевірки підприємства, а також за підготовку акта про те, що платник податків не знаходиться за податковою адресою: АДРЕСА_4 .
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що під час прийняття рішення неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, дано хибну правову оцінку обставинам кримінального правопорушення, внаслідок чого істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме незаконно прийнято рішення судами першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності виправдання ОСОБА_2
та ОСОБА_1 . На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно погодився
з висновками місцевого суду щодо недопустимості ряду доказів, зокрема протоколів огляду місця події від 24 червня 2015 року, вилучених під час його проведення грошових коштів та документів, а також деяких інших доказів. Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_5, неправильно констатував факт затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, неналежним чином дослідив матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та безпідставно, зокрема усупереч принципу змагальності, визнав їх недопустимими.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправдані та їх захисники просили залишити рішення апеляційного суду без зміни,
а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисників та виправданих, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим
є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого
є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі
і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого
з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності
й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку,
та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на
її користь.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Як вбачається з обвинувального акта, що міститься у матеріалах кримінального провадження, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожного окремо, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК, а саме як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище ( ОСОБА_6 ), а також одержання службовою особою ( ОСОБА_1 ) неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії