Постанова
Іменем України
01 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/10138/16-к
провадження № 51-6556 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Яременка М.М. та представника потерплого - адвоката Дорошенка Г.М. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 12013260200000330 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 скасовано.
Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення років на строк 3 роки.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 червня 2012 року приблизно о 22:30 год, керуючи гужовою повозкою, до якої був прикріплений сільськогосподарський пристрій для збирання сіна, в порушення вимог п.п. 7.2, 7.3, 7.7 а, б Правил дорожнього руху України, рухався по правій смузі руху автодороги державного значення між селами Андріївка та Козари Чернігівської області, не обладнавши гужовий віз та пристрій для збирання сіна бідь-якими світлоповертачами та ліхтарями, створивши цим небезпеку для інших учасників руху. Внаслідок цього відбулося зіткнення між гужовою повозкою та автомобілем ВАЗ 2101 під керуванням ОСОБА_2, який рухався позаду повозки. В результаті ДТП водій автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир гужової повозки ОСОБА_3 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду. Вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ст. 291 КК України, посилається на неповноту й однобічність судового розгляду та не погоджується з оцінкою судом доказів, яким дає в скарзі власну оцінку.
Представник потерпілого у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що засудженого було неправильно звільнено від відбування покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки такого клопотання ніхто в суді не заявляв, думка потерпілого з цього приводу не з`ясовувалась. Також вказує на те, що суд безпідставно залишив цивільний позов потерпілого без розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу захисника подано заперечення від прокурора, в якому він вказує на законність судового рішення та допустимість зібраних у справі доказів та просить залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Захисник Яременко М.М. у запереченні на касаційну скаргу представника потерпілого вказує на безпідставність доводів скарги та просив залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарг та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, захисник у касаційній скарзі, серед іншого, посилається на однобічність та неповноту судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи, а також не погоджується із оцінкою доказів, ставить їх під сумнів та дає їм власну оцінку, втім наведене з огляду на положення як ст. 433, так і ст. 438 КПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції. Оспорювання захисником встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Аргументи захисника щодо недоведення належними й допустимими доказами наявності у діях засудженого всіх ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину є хибними.
Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 291 КК України, включає три обов`язкові ознаки: діяння - порушення діючих на транспорті правил - нормативно-правових актів, які регламентують дотримання учасниками руху вимог безпеки руху та експлуатації транспорту; наслідки у вигляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки; причинний зв`язок між вказаними порушеннями і зазначеними у статті наслідками.
Своє рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні чинних на транспорті правил, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, апеляційний суд зробив на підставі ретельно досліджених під час судового слідства та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України доказів. Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений фактично визнав свою вину у тому, що він рухався по дорозі державного значення та його транспорт не був обладнаний світловими приладами, як того вимагають правила дорожнього руху. Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив зазначену обставину та вказав на те, що за умови поганої видимості в темну пору доби він не мав можливості вчасно побачити та об`їхати повозку з грабаркою. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили, що на місці події у їх присутності як понятих робилися заміри, які заносилися до протоколу, під цим протоколом вони поставили свої підписи.
Також суд у вироку послався на протокол огляду місця ДТП, де зафіксовані місце самої події та характер пошкоджень транспортного засобу, протокол проведення слідчого експерименту від 01 серпня 2014 року, де відтворено обставини та механізм виникнення ДТП. Суд визнав ці докази належними та допустимими, навівши у вироку відповідні мотиви.
При постановленні вироку суд взяв до уваги довідку Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, де зазначено, що ділянка дороги, на якій сталася ДТП, відноситься до автомобільної дороги державного значення.
На підставі аналізу висновків судової автотехнічної експертизи від 16 квітня 2016 року суд встановив, що в діях водія ОСОБА_2 немає невідповідності вимогам ПДР, у той час як невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.п. 7.2, 7.3, 7.7 б) ПДР перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. Повторна судова автотехнічна експертиза від 30 жовтня 2017 року усунула всі суперечності та розбіжності, які були наявні у низці попередніх експертиз, та підтвердила висновки про те, що водій гужової повозки ОСОБА_1 не повинен був у темну пору доби керувати повозкою, яка усупереч вищезазначеним вимогам ПДР не обладнана світлоповертачами та була без ліхтарів, що дезорієнтувало інших учасників дорожнього руху та з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку із виникненням ДТП.