ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 138/324/19
провадження № 51-1793 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Медицької У.І.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Федишена Р.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника Федишена Романа Володимировича та прокурора на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Шахтарськ Донецької області,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року, ОСОБА_1 засуджено за:
- п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна;
- ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 серпня 2018 року приблизно о 20.45, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння біля гаражів на АДРЕСА_1 із погрозою застосування наявного у нього ножа вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, поєднаний із насильством, небезпечним для її життя, й заволодів грошовими коштами та майном потерпілої на загальну суму 366 092,10 грн, що є великим розміром.
З метою приховання вчиненого злочину ОСОБА_1 умисно вбив ОСОБА_2, завдавши потерпілій вказаним ножем чотири удари в грудну клітину та живіт.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
За змістом касаційної скарги захисник Федишен Р.В., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_1 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- під час досудового розслідування не було проведено обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, не дивлячись на дозвіл слідчого судді від 05 грудня 2018 року, та не досліджено вилучені в нього речі;
- негласні слідчі (розшукові) дії проведено всупереч вимогам КПК;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки представленим доказам, не врахував показань обвинуваченого, свої висновки обґрунтував суперечливими показаннями свідків та недопустимими доказами, якими є речові докази, належні, за версією слідства, загиблій, диски з записами слідчих дій, висновок медичної експертизи, яку проводила неповноважна установа, протокол слідчого експерименту з ОСОБА_1, в якому не зазначено технічні характеристики технічних засобів фіксації;
- стороні захисту не відкривались речові докази, зразки, вилучені з тіла загиблої, диски з записами слідчих дій, речові докази і зразки не досліджувались в судовому засіданні;
- не встановлено психічного стану ОСОБА_1, оскільки висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної під час досудового розслідування, визнаний недопустимим доказом, а іншої експертизи не проведено;
- дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ст. 115 КК України, бо мало місце перевищення меж необхідної оборони від нападу з боку загиблої, і за ч. 4 ст. 187 КК України, бо не було доведено корисливого мотиву злочинів;
- під час апеляційного провадження сторону обвинувачення представляв неповноважний прокурор;
- в резолютивній частині ухвали апеляційного суду немає рішення за апеляційною скаргою прокурора;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з призначеним ОСОБА_1 судом першої інстанції покаранням, не врахував ступеню тяжкості вчинених злочинів та даних про особу обвинуваченого, зокрема того, що він цинічно та зухвало вчинив тяжкі злочини, будучи особою, яка в силу ст. 89 КК України вважається не судимою, холоднокровно позбавив життя людину жіночої статі виключно з корисливих мотивів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів й небезпеку для суспільства. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора щодо визнання обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та необхідності призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказує на те, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає загальним принципам призначення покарання, не є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечив.
Прокурор підтримав свою касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, проти задоволення касаційної скарги захисника заперечив.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник Федишен Р.В. порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та безпідставного засудження ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України).
Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад органічно пов`язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання.
Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження - ч. 4 ст. 187 КК України.
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи в будь-який формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо вій протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК України не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров`я, до виконання. Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст.187 і п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
За матеріалами провадження встановлено, що обставинам вчинення злочинів передувало спільне розпивання спиртних напоїв засудженим і потерпілою, після чого ОСОБА_1 з метою виконання свого злочинного умислу на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись в безлюдному місці біля гаражів, став погрожувати ОСОБА_2 наявним у нього ножем застосуванням насильства та вимогою віддати йому сумку з усіма цінностями в ній, а, отримавши відмову, з метою приховання вчиненого ним розбійного нападу та заволодіння майном потерпілої, наніс цим ножем ОСОБА_2 чотири удари в тулуб, заподіявши їй тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла. Після вчинення вбивства ОСОБА_1 заволодів сумкою ОСОБА_2 з усіма наявними в ній цінностями.