Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 553/3161/17
провадження № 51-325км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Матвійця В.М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Долі А.Є., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2018 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня та 28 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 42017170000000124 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ланна Карлівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у його вчиненні.
Прийнято рішення щодо речових доказів, судових витрат і запобіжного заходу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора Долі А.Є. про самовідвід.
Цим же судом ухвалою від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вищевказаний вирок стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, за таких обставин.
У червні 2017 року в м. Полтаві заступник начальника відділення поліції № 2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2, за попередньою домовленістю з начальником зазначеного відділення поліції ОСОБА_1, знаючи порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що здійснюють торгівлю у невстановлених місцях, та маючи в підпорядкуванні дільничних офіцерів поліції, звернувся до ОСОБА_3 і запропонував йому збирати з підприємців неправомірну вигоду за безперешкодне зайняття ними підприємницькою діяльністю, а саме - здійснення неправомірної торгівлі м`ясом та алкогольними напоями (тобто за нескладання стосовно них протоколів про вчинення адміністративних правопорушень), і передавати неправомірну вигоду ОСОБА_2, частину з якої останній буде передавати ОСОБА_1
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з одного підприємця, що займався торгівлею м`ясопродукцією, планували збирати по 200 грн на день, а з підприємця, що здійснював без відповідного дозволу торгівлю алкогольними напоями, - по 4000-5000 грн на місяць. Також ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 попередив ОСОБА_3, що у разі відмови виконувати такі вказівки, останній не зможе здійснювати торгівлю. Будучи змушеним виконувати вказівки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3 передав вимогу щодо надання неправомірної вигоди особам, які здійснюють торгівлю алкоголем і м`ясопродукцією.
25 липня 2017 року близько 13:50 під час чергової зустрічі в приміщенні торгового павільйону в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1, будучи службовою особою, діючи з прямим умислом та корисливою метою, одержав від ОСОБА_3 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 грн за незастосування впливу на дільничних офіцерів поліції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень стосовно осіб, що здійснюють торгівлю в невстановлених місцях.
05 серпня 2017 року під час чергової зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запевнили ОСОБА_3, що вплинуть на дільничних офіцерів поліції відділення поліції № 2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які відмовляться платити неправомірну вигоду.
Іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_2 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 одержав 08 серпня 2017 року близько 09:40 у приміщенні торговельного павільйону в АДРЕСА_2 у сумі 2000 грн.
Надалі грошові кошти, одержані від ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розподіляли між собою.
Наступного дня, 09 серпня 2017 року, близько 12:04 ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у м. Полтаві на вул. Небесної Сотні поблизу будинків 86-А та 88, біля автомобіля "Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1, який є службовим автомобілем ОСОБА_1, будучи службовими особами, діючи з прямим умислом та корисливою метою, одержали від ОСОБА_3 третю частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 4000 грн за незастосування впливу на дільничних офіцерів поліції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 160 КУпАП, а також за неперешкоджання зайняттю торговельною діяльністю в не встановлених для цього місцях та ліцензійними товарами без відповідних дозвільних документів.
Одразу після цього працівниками правоохоронного органу було проведено обшук вказаного вище автомобіля, у ході якого виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 4000 грн, що були предметом неправомірної вигоди 09 серпня 2017 року, та грошові кошти в сумі 1000 грн, що були предметом неправомірної вигоди, яку 08 серпня 2017 року було передано ОСОБА_2, а також проведено особистий обшук ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить оскаржувані вирок місцевого суду та ухвали апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1, не навів у своїй ухвалі підстав такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростував їх і залишив без належної оцінки. Зокрема, не погоджується с висновками судів про недопустимість доказів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів, протоколу обшуку, показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2, ОСОБА_7, заперечує наявність провокації злочину з боку правоохоронних органів. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, прокурор стверджує про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні. Крім того, вказує на наявність сумніву у неупередженості складу суду першої інстанції, а також на неналежний розгляд колегією суддів апеляційного суду заяви про самовідвід прокурора Долі А.Є.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1 наводить аргументи щодо законності та обґрунтованості ухвалених стосовно нього судових рішень і просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. у судовому засіданні суду касаційної інстанції вважав, що касаційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Виправданий ОСОБА_1 не погодився з викладеними в касаційній скарзі прокурора доводами та просив залишити скаргу без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно нього без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.
Захисник Матвієць С.М. підтримав позицію виправданого ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні судами обох інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди під час оцінки доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").