Постанова
іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 201/6621/13-к
Провадження № 51-1582 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22013040000000057, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця с. Безруків Дергачівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189,
ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 146 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 189 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 364 КК (у редакції Закону України від 7 квітня
2011 року № 3207-VI) - до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 72 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із самостійним виконанням додаткового покарання у виді штрафу.
Відповідно до ст. 54 КК ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання "старший лейтенант міліції".
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з
6 березня 2013 року по 25 січня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК і ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК, судові рішення щодо яких у касаційному порядку
не оскаржуються.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 2 червня 2016 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 змінив і ухвалив вважати його засудженим: за ч. 2 ст. 146 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 189 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 364 КК (у редакції Закону від 7 квітня 2011 року № 3207-VI, від 13 травня 2014 року № 1261-VII) - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 72 КК ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців із позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із самостійним виконанням додаткового покарання у виді штрафу. У решті зазначений вирок залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 у строк відбування покарання зараховано строк перебування його під вартою з 26 січня по 2 червня 2016 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 4 квітня 2017 року задовольнив касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 (частково) та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, скасував ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2016 року щодо ОСОБА_1
і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2019 року задовольнив частково апеляційні скарги захисника Логойди Т.В. та ОСОБА_1 із доповненнями до них і змінив вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання. На підставі
ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності звільнив
засудженого від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 364 КК (в редакції Закону України від 21 липня 2011 року) у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в органах державної влади на строк 3 роки та штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, та за ч. 2 ст. 146 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Виключив у зв`язку з цим із вироку посилання на призначення покарання
ОСОБА_1 із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК та посилання на застосування
ч. 4 ст. 72 КК. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 189 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням на підставі
ст. 54 КК спеціального звання "старший лейтенант міліції". На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання (в редакції Закону України
№ 838-VIII від 26 листопада 2015 року) період попереднього ув`язнення з 6 березня 2013 року по 10 червня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі та постановив вважати його звільненим від призначеного покарання у зв`язку з його повним відбуттям.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 364 КК за таких обставин.
ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а саме працівником міліції, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном шляхом позбавлення волі потерпілого та подальшого вимагання передачі грошових коштів за нерозголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці. Для реалізації цього замислу зазначені особи 4 березня 2013 року в період часу з 20:30 до 21:00 прибули до торговельно-розважального центру "Караван", що на
вул. Нижньодніпровській, 17 у смт Ювілейному Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де, порушуючи права громадянина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_4 на особисту свободу та недоторканність, назвалися йому працівниками міліції та, застосовуючи фізичний тиск, а саме заламавши потерпілому руки за спину і подолавши тим самим його опір, незаконно затримали, позбавивши свободи, посадовили на заднє сидіння автомобіля марки "БМВ 316і", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, і висловили йому у категоричній формі погрозу обмеженням прав у пересуванні та свобод у разі, якщо останній на їх вимогу не передасть гроші в сумі
30 000 дол. США.
Цього ж дня о 23:45 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, прибули з ОСОБА_4 до заздалегідь орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_2, де утримували потерпілого всупереч його волі. При цьому потерпілий повідомив, що гроші, які засуджені вимагали за його звільнення, можуть бути перераховані його братом із Великобританії за допомогою системи "Вестерн Юніон".
5 березня 2013 року приблизно о 14:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з`ясувавши, що гроші не були перераховані раніше зазначеним способом, та з метою подальшого незаконного позбавлення волі й викрадення ОСОБА_4 виїхали разом з останнім на автомобілі "БМВ 316і" у напрямку м. Харкова, однак о 19:00 того ж дня на 23-му кілометрі об`їзної автодороги м. Новомосковська на посту дорожньо-патрульної служби ОСП № 1 були затримані працівниками правоохоронних органів, які фактично звільнили потерпілого.
У результаті злочинних дій засуджених громадянин Великобританії ОСОБА_4 незаконно був позбавлений волі в період приблизно з 20:30 4 березня 2013 року до 19:00 5 березня 2013 року, тобто протягом доби, що є тривалим часом незаконного позбавлення волі.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 вказує на те, що слідчі дії проводили особи, які не були уповноважені проводити досудове розслідування у цій справі,
а тому всі отримані ними докази є недопустимими. Зокрема зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора Дніпропетровської області або його заступника про передачу справи за підслідністю до слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області, отже слідчі прокуратури не мали права розпочинати досудове розслідування цього кримінального провадження і всі проведені ними слідчі (розшукові) дії в період часу з 6 березня по 31 травня 2013 року є недопустимими, отримані неуповноваженими особами з порушенням порядку, встановленого частинами 1, 3 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім цього, ОСОБА_1 стверджує і про відсутність підстав передачі цього кримінального провадження зі слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області до слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області.
При цьому ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 110 КПК, вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на довідку, надану прокурором у судовому засіданні про рух кримінального провадження у ЄРДР, як на документ, яким підтверджено законність призначення прокурора у цьому кримінальному провадженні та надано йому повноваження приймати процесуальні рішення. Зазначає, що згідно з вказаною довідкою 5 березня 2013 року заступник прокурора Дніпропетровської області Кузьменко С.А. призначив прокурора Сироткіна С.А., який визначив підслідність справи за прокуратурою Дніпропетровської області, однак постанова про визначення прокурора Сироткіна С.А. процесуальним керівником у матеріалах кримінального провадження відсутня, а тому зазначений прокурор не мав права визначати підслідність за прокуратурою Дніпропетровської області, оскільки був неуповноваженою особою.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що докази у справі є недопустимими й з інших підстав, а саме: в матеріалах провадження є доручення слідчого прокуратури на проведення досудового розслідування, датоване 25 січня 2013 року, тобто видане раніше внесення даних до ЄРДР - до 5 березня 2013 року, і до того ж це доручення підписане неуповноваженою особою - в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області та не містить відмітки про реєстрацію в книзі обліку внутрішньої документації. Зазначене, на думку скаржника, підтверджує, що докази у справі були зібрані неуповноваженими особами, без належного доручення або постанови про призначення групи слідчих про проведення досудового розслідування, яке було би датоване пізніше ніж 5 березня 2013 року.
Також ОСОБА_1 зазначає у скарзі про порушення його права на захист, оскільки слідчий прокуратури області Драгунов В.В., обмежуючи права підозрюваних на захист, не направляв їм копій процесуальних документів про призначення групи слідчих прокуратури області, які проводили досудове розслідування кримінального провадження, групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво провадженням, експертів, які проводили експертизи у кримінальному провадженні, як це передбачено п. 15, ч. 3 ст. 42 і статтями 111,112 КПК.
Крім того, усупереч вимогам пунктів 13, 15 ч. 3 ст. 42 КПК та ч. 2 ст. 63 Конституції України цей слідчий заблокував право підозрюваних заявляти відводи службовим особам, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження, що, за твердженнями ОСОБА_1 , свідчить про недопустимість всіх доказів
у матеріалах кримінального провадження внаслідок отримання їх з істотним порушенням права на захист, що передбачено п. 3, ч. 2 ст. 87 КПК.
Звертає увагу на порушення права на захист під час ознайомлення з матеріалами справи, оскільки всупереч вимогам ст. 290 КПК слідчий надав доступ до матеріалів справи підозрюваним та їх захисникам без доручення прокурора, а тому суд не міг прийняти такі документи як докази, які підтверджують проведення певних процесуальних дій.
ОСОБА_1 у скарзі також вказує на порушення вимог КПК у ході огляду його автомобіля, під час якого було вилучено металеві наручники, гумовий кийок та сумку чорного кольору з биркою на ім`я ОСОБА_4 . Вважає, що фактично було проведено не огляд місця події, а обшук і добровільну згоду на огляд автомобіля він надав не до початку цієї слідчої дії, а під час огляду під тиском працівників правоохоронних органів та без участі захисника.
Апеляційний суд, на думку ОСОБА_1, належним чином не перевірив наведених обставин, не надав доказам належної оцінки й залишив без відповідей його доводи та сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах щодо їх належності та допустимості. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.