Постанова
Іменем України
02 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/19146/18
провадження № 61-18039св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глазкова Євгена Станіславовича на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В., Писаної Т. О.
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - ДП "УСТФ "Укртелефільм"), у якому просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату разом з відпускними у сумі 166 322,53 грн, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на момент звернення до суду.
На обґрунтування позову посилався на те, що він з 07 липня 1992 року працює в УСТФ "Укртелефільм" на посаді директора об`єднання. З початку 2018 року відповідач, посилаючись на складне економічне становище та відсутність коштів, відмовився виплачувати йому нараховану заробітну плату за січень, лютий та березень 2018 року, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року заборгованість із заробітної плати разом з відпускними становить 166 322,53 грн. У лютому-березні 2018 року він разом з іншими працівниками студії неодноразово звертався до голови комісії з перетворення Аврахова Т. Г. про надання йому довідки про заборгованість із заробітної плати за січень та лютий 2018 року, але Аврахов Т. Г. відмовився підписувати підготовлені бухгалтерією та підписані головним бухгалтером довідки, мотивуючи це тим, що він є ліквідатором і ніякого відношення до заробітної плати не має. У червні 2018 року він звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вказані заяви були задоволені, проте за заявою відповідача виданий судовий наказ від 07 червня 2018року скасовано у зв`язку з наявністю спору про право. Зазначав, що заборгованість із заробітної плати за січень, лютий та березень 2018 року підтверджується табелями обліку робочого часу та довідками нарахованої заробітної плати, але не визнається нещодавно призначеним керівництвом роботодавця, тому він змушений звернутися до суду у порядку позовного провадження.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та оплату щорічної основної відпустки у загальному розмірі 166 322,53 грн без урахування обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано ДП "УСТФ "Укртелефільм" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату. Зобов`язано ДП "УСТФ "Укртелефільм" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 12 грудня 2018 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити заборгованість із заробітної плати з урахуванням її індексації є обґрунтованими та доведеними належними доказами, зокрема довідкою про наявну заборгованість із заробітної плати, яка підписана від імені відповідача першим заступником генерального директора Біймою О. І. та головним бухгалтером Пєховою С. В . Оскільки Аврахов Т. Г. був призначений на посаду генерального директора лише з 16 липня 2018 року, то за відсутності генерального директора Бійма О. І. мав право підписувати відповідні довідки та накази, що передбачено його повноваженнями. Крім того, враховуючи межі заявлених позовних вимог та порядок обчислення компенсації втрати частини грошових доходів громадян, суд також виходив із того, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки позивач самостійно визначив відповідний період меншим, ніж це передбачено нормами чинного закону, що є його правом та не порушує прав відповідача. Крім того, оплата щорічної основної відпустки здійснюється на підставі середньої заробітної плати, а індексації підлягають доходи громадян, отримані у гривнях на території України. Довідки на підтвердження розміру заборгованості відповідають дійсності та є чинними.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 18 032 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Зобов`язано ДП "УСТФ "Укртелефільм" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію на нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2018 року до 01 березня 2018 року, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягають задоволенню. Водночас немає підстав для стягнення з відповідача заробітної плати за період відпустки позивача відповідно до наказу від 27 лютого 2018 року № 7, оскільки з 21 грудня 2017 року управління ДП "УСТФ "Укртелефільм" здійснювалося головою комісії Авраховим Т. Г. та членами комісії. Перший заступник генерального директора Бійма О. І. не був включений до членів комісії з припинення ДП "УСТФ "Укртелефільм", а тому він не мав повноважень на видачу наказів та розпоряджень від імені відповідача, зокрема і наказу щодо відпустки позивача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глазков Є. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявна довіреність від 28 листопада 2016 року № 137/01, видана генеральним директором ДП "УСТФ "Укртелефільм" Омельчуком С. І. першому заступнику генерального директора Біймі О. І., відповідно до змісту якої Бійма О. І. уповноважується діяти від імені ДП "УСТФ "Укртелефільм", у тому числі перед фізичними особами, для чого він наділяється, зокрема, правом підписувати від імені ДП "УСТФ "Укртелефільм" документи, а тому накази про надання щорічної відпустки відносяться до складу документів, право на підписання яких передбачено довіреністю. Також зазначає, що посилання апеляційного суду на невідповідність тривалості відпусток вимогам чинного законодавства є помилковими, оскільки позивачу надано щорічні основні відпустки тривалістю 341 календарний день за одинадцятирічний період роботи, а тому тривалість наданої позивачу відпустки, з урахуванням вказаних періодів роботи не суперечить вимогам Закону України "Про відпустки". Посилається також на неправильність визначення апеляційним судом розміру заробітної плати за січень-лютий 2018 року.
У листопаді 2019 року на касаційну скаргу надійшов відзив, у якому ДП "УСТФ "Укртелефільм" просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.