Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 594/433/19
провадження № 61-16863св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс", яка підписана представником Денисовою Тамарою Степанівною, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року у складі судді Губіш О. А. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс"(далі - НВФГ "Компанія Маїс") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 14 травня 2012 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду менеджера з питань регіонального розвитку.
Восени 2017 року позивач прийняв рішення про проходження військової служби у Збройних Силах України за контрактом.
23 листопада 2017 року військовий комісар Борщівського районного військового комісаріату надіслав керівникові НВФГ "Компанія Маїс" повідомлення № 2007 від 23 листопада 2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом та з 26 листопада 2017 року вибуває для подальшого проходження військової служби у військову частину А 0998 м. Яворів Львівської області.
З 27 листопада 2017 року по 30 січня 2019 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом.
28 грудня 2017 року на підставі наказу відповідача № 117-к від 28 грудня 2017 року позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини третьої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу. Проте, як вбачається із копії вищевказаного наказу відповідача від 28 грудня 2017 року, позивача звільнено з роботі з 25 листопада 2017 року.
Вважає, що звільнення з роботи проведено з грубим порушенням вимог частини третьої статті 119 КЗпП України та частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а відповідно наказ № 117-к від 28 грудня 2017 є незаконним.
Враховуючи те, що місячний строк на звернення до суду із заявою про поновлення на роботі обчислюється виключно з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення, та зважаючи на те, що ані копія наказу, ані трудова книжка позивачу особисто вручена/надіслана не була, вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі. Крім того, вказав, що з 27 листопада 2017 року по 30 січня 2019 року на виконання умов Контракту, проходив військову службу у Збройних Силах України, з 14 січня 2018 року по 02 квітня 2018 року, з 19 квітня 2018 року по 04 травня 2018 року, з 13 червня 2018 року по 11 липня 2018 року безпосередньо перебував в районах проведення антитерористичної операції та брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, тому з поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Позивач просив поновити йому строк звернення до суду з позовною вимогою до НВФГ "Компанія Маїс" про поновлення на роботі;
визнати незаконним та скасувати наказ НВФГ "Компанія Маїс" № 117-к від 28 грудня 2017 року про його звільнення з посади менеджера з питань регіонального розвитку;
поновити його на посаді менеджера з питань регіонального розвитку НВФГ "Компанія Маїс" з 27 листопада 2017 року;
стягнути з НВФГ "Компанія Маїс" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року в розмірі 64 799, 28 грн (за вирахуванням сум податку та інших обов`язкових платежів);
допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді менеджера з питань регіонального розвитку НВФГ "Компанія Маїс" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;
стягнути з НВФГ "Компанія Маїс" на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн;
стягнути з НВФГ "Компанія Маїс" сплачений судовий збір у розмірі 1 536, 80 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовною вимогою до НВФГ "Компанія Маїс" про поновлення на роботі.
Визнано незаконним наказ НВФГ "Компанія Маїс" № 117-к від 28 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з питань регіонального розвитку.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з питань регіонального розвитку НВФГ "Компанія Маїс" з 27 листопада 2017 року.
Стягнуто з НВФГ "Компанія Маїс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року у розмірі 72 965,70 грн (за вирахуванням сум податку та інших обов`язкових платежів).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера з питань регіонального розвитку НВФГ "Компанія Маїс".
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи без законної підстави, строк звернення до суду за захистом порушеного права позивач пропустив з поважної причини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року НВФГ "Компанія Маїс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Денисової Т. С., у якій просить рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском визначеного статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили невірний висновок щодо невиконання відповідачем вимог частини першої статті 47 КЗпП України та початку перебігу для позивача строку звернення із позовом до суду. В день звільнення позивача копія наказу про звільнення та трудова книжка ОСОБА_1 вручені не були. Однак, 29 грудня 2017 року відповідач надіслав на адресу позивача оригінал наказу № 117-к від 28 грудня 2017 року та повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Позивач своїми поясненнями в судовому засіданні підтвердив факт отримання в квітні 2018 року і копії наказу про звільнення, і трудової книжки. За таких обставин висновки судів про те, що позивачу не було вручено копії наказу про звільнення та не було видано трудову книжку є необґрунтованими. Позивачем не доведено поважність причин пропуску строку на оскарження. Суд першої інстанції не прийняв до розгляду відзив відповідача, відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків. Судом першої інстанції не досліджено усіх доказів. Вирішуючи питання про дату поновлення на роботі позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги та не спростував пояснення відповідача та письмові докази щодо дати звільнення ОСОБА_1 з роботи. Невірно судом визначено і період, за який проведено розрахунок суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції ці доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не розглянув.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу за підписом представника Дейнюк М. П., у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що в останній день роботи у відповідача 24 листопада 2017 року позивачу не було видано трудову книжку під розписку. Трудову книжку позивача отримала дружина ОСОБА_3 у грудні 2018 року або у січні 2019 року. Вважає, що строк звільнення позивачем не пропущений, оскільки ані копія наказу, ані трудова книжка позивачу особисто не була вручена/надіслана. Якщо допустити, що строк звернення пропущений, то такий строк пропущений позивачем з поважних причин. Безпідставним є твердження відповідача, що судом першої інстанції не було вірно визначено період, за який стягнуто кошти з відповідача за час вимушеного прогулу. Оскаржені рішення ухвалені судами з додержанням норм матеріального та процесуального права, при повному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для її вирішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року касаційну скаргу НВФГ "Компанія Маїс", яка підписана представником Денисовою Т. С., залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 594/433/19 витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відмову у відкритті касаційного провадження відмовлено.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
20 січня 2020 року справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційне провадження у справі № 594/433/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 813/402/17.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 594/433/19.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 згідно наказу № 49 К від 14 травня 2012 року працював менеджером з питань регіонального розвитку у НВФГ "Компанія Маїс".
Наказом НВФГ "Компанія Маїс від 28 грудня 2017 року №117-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 25 листопада 2017 року на підставі частини третьої пункту 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку з його вступом на військову службу. Підстава: повідомлення військового комісару Борщівського районного військового комісаріату, вих.№ 2007 від 23 листопада 2017 року.
Наказом військового комісара Борщівського районного військового комісаріату від 23 листопада 2017 року № 84 ОСОБА_1, старший лейтенант вибуває у розпорядження командира військової частини А 0998, м. Яворів Львівської області для подальшого проходження військової служби.
27 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, в особі командувача військ оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_4, укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який є строковим та діє до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Наказом командира військової частини А0998 від 27 листопада 2017 року № 159, ОСОБА_1 з 27 листопада 2017 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини А0998 від 30 січня 2019 року № 22, ОСОБА_1 звільненого наказом командира військової частини А0796 від 24 січня 2019 року № 15 у запас за станом здоров`я, направлено для зарахування на військовий облік до Борщівського РВК Тернопільської області. З 30 січня 2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Законодавцем запроваджено норми щодо соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду, не лише за призовом під час мобілізації, на особливий період, а й прийнятих на військову службу за контрактом, а також призваних на строкову військову службу у зазначений період.
Частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".